Олегу Сіроштану всього 29 років. Мобілізований у квітні минулого року, він уже понад рік стоїть на захисті нашої держави і майже весь цей час на нулі – в самому пеклі, розповідають у Центральному лісовому офісі.

До війни воїн-лісівник працював майстром лісопункту філії “Смілянське лісове господарство” на Черкащині. Наразі несе службу у 66 окремій механізованій бригаді, тримають Лиманський напрямок.

Молодий, але стійкий, як кремінь, тримається на рівні досвідчених військових і щоразу запевняє: “Все буде добре, інакше й бути не може!”

Про події і думки на фронті Олег говорить неохоче. Чи то сам намагається не брати близько до серця, чи то старається не травмувати цими історіями близьких людей.

“Це наша реальність, з якою потрібно боротись, а слова і розповіді тут зайві. Розповім після війни, коли переможемо”, – каже лісівник.

Вдома на воїна чекає мама Світлана.

“Син рідко виходить на звʼязок, адже там, на позиціях, це розкіш, якої в них нема. Але лиш як знайде десь безпечний пагорб, то відразу телефонує. Чекаю кожного дзвіночка, лише б почути “живий, здоровий мам”, тоді і на серці спокійніше трошки”, – розповідає мама захисника.

Раніше Олег частіше тримав звʼязок з колегами і друзями. Перший час перебування на фронті багато потреб закривали саме колеги, рідні, друзі.

Воїн-лісівник впевнений, що невдовзі Україна вижене загарбників.

“Як тільки почуємо довгоочікуване і вистраждане “ми перемогли”, у кожного українця розпочнеться новий етап життя – вільний, щасливий. Головне, щоб надалі всі завжди памʼятали, якою ціною нам далась свобода!”, – каже воїн-лісівник.