Президент України Віктор Янукович підписав нещодавно указ про проведення в 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на територіях інших держав. Це рішення Глава держави ухвалив на підтримку ініціативи ветеранської громадськості. На сьогодні в Україні проживає майже 270 тисяч осіб, які є учасниками бойових дій на територіях інших держав.

В.І. Калініченку ось-ось виповниться вісімдесят, хоч йому стільки не даси: по-солдатському підтягнутий, енергійний. Живе він у Смілі, а народився і виріс у Краснодоні. Пишається своїм краєм, де в роки війни діяли молодогвардійці. Батько Володимира Івановича про­йшов всю війну.
– Я ніколи не думав, що й мені доведеться побувати в її пеклі, – говорить Володимир Іванович. – Досі болить серце, коли згадую пережите.
Якраз закінчив три курси військово-медичного училища, коли їх, 22-річних майбутніх медиків, скинули десантом в Угорщину, де розгортався конфлікт між цією державою і СРСР, якого не влаштовувала політика угорців. Тоді, у 1956 році, про це не повідомлялось у пресі чи по радіо. Ніхто не знав, що там відбувається.
– А там уже кілька місяців кипіла справжня війна, – з сумом згадує ветеран Збройних Сил. – Вулиці Будапешта й інших міст потопали в крові. З обох сторін було багато вбитих і поранених. Угорці не корились політикам і армії Союзу, які намагались стриножити їхню волю і прагнення до кращого життя. Мирним шляхом не вдалося вирішити болючий конфлікт. Коли ж взялися за зброю, полилася кров… Багато було спалено наших танків. 22 дні пробув я в тому пеклі. Моторошно згадувати, як доводилось вивозити з чужої країни трупи і тяжко поранених воїнів. По нас, хоч і були ми в білих халатах, часто стріляли. Скільки ж то їх, тодішніх воїнів Радянської Армії, там загинуло, досі не відомо…
І його колеги не всі повернулися з Угорщини живими. А він, фізично загартований, продовжував службу в армії в одному з підрозділів ПДВ. Здійснив 116 стрибків з парашутом.
Володимир Іванович навіть не мріяв ніколи про Смілу. Та, як кажуть, судженого і конем не об’їдеш. Запала йому в серце симпатична дівчина з притясминського міста. Зіграли весілля, а пізніше переїхали жити до отчого краю судженої.
– І в сімейному житті у мене все гаразд, – говорить В.І. Калініченко. – З дружиною недавно відзначили 60 років подружнього життя, виховали двох синів. Вони обрали мою стежину. Тобто, обоє військові. І внук пішов за ними.
Володимир Іванович гордиться тим, що служив у повітряно-десантних військах, має відзнаки.
Завдяки голові райдержадміністрації В.В. Бугаєнку, група колишніх десантників вперше взяла участь у святкуванні Дня ПДВ на аеродромі Кіровограда. У її складі був і Володимир Іванович (на знімку), який ревниво стежив за парашутистами, котрі, виробляючи різні фігури, повисли певний час над землею.
– Хотілося б і мені ще хоч один раз підкорити небо, – мовив тоді ветеран-десантник. – Але не встигаю за молодими… Таке життя!

Андрій ГЛУЩЕНКО