Ще на початку ХХ сторіччя Іван Франко пророчо віщував, що настане нарешті пора, коли український народ не буде служити сусідам, бо прийде час служити Україні і жити для України. Такий час настав. Ми все частіше повертаємось до наших джерел: рідної мови, народної гри, обрядів, традицій, історії рідного краю. Ще одним кроком назустріч цьому відродженню буде історія про наше рідне місто Смілу, за всю її багатовікову історію. Одні називають Смілу містом молодості, інші неодмінно згадають її сивий вік. Якщо поглянути на місто з пташиного польоту, впадає в око, як перетинає його річка Тясмин, срібна нитка якого п’ять століть тому нанизала на себе перші оселі, що згодом утворили місто. І відтоді Тясмин ділив з містом все: добре й зле, жалі і радощі. Хіба йому, чию воду віками п’ють городяни, не знати дійсного віку міста, чи хіба Тясмину, чиї води граються з відблисками вогнів дев’ятиповерхових будинків, не відомо, яка Сміла давня і молода?

Перше побачення – «Далека давнина»

Давайте познайомимось із містом ближче. На перше побачення з ним вийдіть на центральну площу.
Постійте тут, вслухайтесь у міський гомін, згадайте поетичні рядки, присвячені місту:

Ніч коротка пролетіла,
Впали роси на поля.
Зустріча світанки Сміла
В золотих своїх вогнях.
Мрійно шепчуться каштани,
Дріма Тясмин в серебрі.
Землю вкутали тумани
В барви ранньої зорі.

Кажуть, щоб по-справжньому пізнати людину, треба разом пуд солі з’їсти. А скільки часу потребує знайомство з містом? Ми запрошуємо вас у невеличку подорож містом, нехай вона допоможе вам краще пізнати його.

Більше у книзі із серії «Бібліотека газети «Сміла» – «СМІЛА – КРАЙ ПРИТЯСМИНСЬКИЙ».