Серед загиблих на Майдані, яких нині називають «Небесною сотнею» ще один активіст, борець за кращу долю для країни родом зі Сміли – Андрій Саєнко. Згодом родина Андрія переїхала до Фастову (Київська область). Відбув строкову службу. Працював електромонтером на підприємствах Фастова. Займався вільною боротьбою. Від 2000 р. приватний підприємець. Активний громадський діяч, учасник «Помаранчевої революції» 2004 року, податкового Майдану 2010 р. Був членом 7-ої сотні самооборони Майдану. Життя 59-річного чоловіка під час збройної сутички 20 лютого обірвала куля снайпера. У Андрія залишилися старенька матір, дружина і двоє синів.Памяті подіям та жертвам Майдану написано немало віршів. Згадка  про смілянського активіста закарбувалася назавжди у вірші Андрія Любка. Також героям з “Небесної сотні” присвячено сайт з інформацією про кожного полеглого “майданівця” http://nebesnasotnya.com.ua.

Казав чоловік: мені не бачити сонця,
І дітей зустріну лиш біля могили.
У тілі моєму – свинець і стронцій¸
Але смерть мене не зупинила.

Його питали: якого чорта?!
Чому тобі не сиділось вдома?
Ти ж ніби людина другого сорту,
Тебе ж роками борола втома?

А він на це: страх пече і душить,
І від безсилля мене все боліло.
Крім зброї, у нас є мрії і душі.
Людина складається не тільки з тіла.

Режим стріляє в потилиці й спини,
Убивають людей мисливські гвинтівки.
А все, що ми можем – палити шини.
Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,
Тріпочуть на вітрі криваві знамена,
Вогонь облизує трупи і рани.
Україна бере початок із мене.

І знов питали: як снайпер поцілив,
Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?
Він відповідав: Я приїхав із Сміли.
В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,
Але пульс зупинився від пострілу ката.
Навіть мертвим я не покину битву,
Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
Не може тривати вічно облога!
Нас не зупинить жодна міліція,
Єдиний наш вихід – це перемога!

Андрій Любка, 20.02.14