Близько дев’ятої години 2 травня на станції імені Тараса Шевченка було помітне особливе пожвавлення. Увагу привертав паротяг Су 251-86 на третій колії південного вокзалу. Він випускав чорний дим, білу пару і вітав усіх потужними гудками.  Із кабіни машиніста вийшов чоловік у ретро-формі кольоро у хакі на кшталт начальника потягу минулого століття, зі сторони вокзалу наближалися дівчата в українському вбранні, свою службу несли провідники біля шести сучасних вагонів, причеплених до раритетного паротягу. Багато хто не відмовляв собі в задоволенні потрогати «залізного коня» на велетенських колесах, на його фоні люди поодинці та сім’ями позували для фото і відеокамер, дорослі проводили екскурсії для дітей та онуків. Ми напросилися у кабіну машиніста. Тут чоловік в спецодязі лопатою закидав вугілля у розпашілу ненажерливу топку.  Інший випробовував механізми, з вигляду музейні, але всі діючі та надійні.

На цьому ретро-потязі змогли покататися усі охочі. Він. Він вирушив за маршрутом станція ім. Тараса Шевченка – Золотоноша. Долучитися до мандрівки можна було впродовж всього шляху, адже зупинявся потяг на усіх станціях як зазвичай на цьому маршруті. На кінцевій – у Золотоноші паровоз перезаправився водою, на це витратив більше ніж півтори години і вирушив в зворотному боці.  Туди їхав «хвостом», а повертався вже «носом», тож всі, хто зібралися на смілянських переїздах, змогли розгледіти паровоз у всій його красі.

(більше  дізнайтеся у черговому випуску газети “Сміла”)