Ігор Єднерал плекав творче ставлення до праці

Єднерал Ігор Михайлович народився 12 травня 1932 року на ст. Єгоршино Артемівського району Свердловської області. Із 1936 по 1941 рік сім’я проживала у м. Малоярославець Московської області.
У зв’язку із початком Великої Вітчизняної війни І.М. Єднерал разом із батьками був евакуйований у Казахстан. У 1943 році сім’я переїхала до м. Ухта Комі АРСР, де у 1950 році він закінчив середню школу зі срібною медаллю. У 1950–1952 роках навчався у Московському верстатобудівному інституті на механіко-технологічному факультеті. Однак у 1952 році, у зв’язку із одруженням, перевівся до Ленінградського політехнічного інституту, який закінчив у 1956 році і отримав спеціальність інженер-механік.
У 1956–1959 роках за направленням працював старшим конструктором Кам’янського машинобудівного заводу Черкаської області, а у 1959–1967 роках він головний інженер Кам’янського машинобудівного заводу. У 1967 році І.М. Єднерал переведений на роботу головним інженером Селіванівського машинобудівного заводу у селищі Червона Горбатка Володимирської області, де і працював до 1971 року, а у 1971–1973 роках він був директором Селіванівського машинобудівного заводу.

У 1973 році І.М. Єднерал призначений директором Смілянського машинобудівного заводу Черкаської області. Тут він зарекомендував себе технічно грамотним спеціалістом, який уміє вирішувати складні виробничі завдання. Він створив у трудовому колективі творче ставлення до праці, постійно забезпечував виконання планів виробництва продукції.
І.М. Єднерал приділяв велику увагу науковій організації праці, культурі виробництва, організовував роботу з технічного переоснащення всього підприємства, безпосередньо керував здійсненням заходів щодо розширення виробництва та покращення соціально-побутових умов праці робітників. Він є автором статей у технічних журналах, має три авторські свідоцтва про винаходи.
У 1983 році І.М. Єднерал був переведений на роботу до Москви на посаду заступника міністра машинобудування товарів для легкої і харчової промисловості та побутових приладів Міністерства харчового машинобудування.
За період своєї трудової діяльності І.М. Єднерал побував у відрядженнях за кордоном, зокрема 1964 року – в Італії, 1965 року – у ФРН, 1967 року – у НДР. Він вивчав передовий досвід на підприємствах галузі, проводив закупівлю обладнання, був стендистом радянської виставки досягнень народного господарства.
Ігор Михайлович активно займався громадською діяльністю. У 1965–1967 роках він член Президії Черкаської обласної ради професійних спілок, із 1974 року неодноразово обирався депутатом Смілянської міської ради депутатів трудящих, а із 1973 року – член Смілянського міського комітету КПРС.
І.М. Єднерал разом із дружиною Діаною Андріївною виховали та дали путівку в життя двом дочкам – Діані та Вікторії.
Держава високо оцінила успіхи, досягнення та заслуги Ігоря Михайловича. Він нагороджений медаллю «За трудову доблесть (1966 р.), ювілейною медаллю «За доблесну працю на честь 100-річчя з дня народження В.І. Леніна» (1970 р.), орденом «Знак Пошани» (1971 р.), орденом Трудового Червоного Прапора (1976 р.).