Як відомо, магдебурзьке право, або право на міське самоврядування, зародилося у німецькому місті Магдебург у 1235 році. Польський король Станіслав Август Понятовський надав Смілі Привілеї на магдебурзьке право у березні 1773 року на прохання власників Смілянщини князів Любомирських. Звичайно, Сміла належала до категорії міст з неповним німецьким правом так званих ратушних міст, на відміну міст з повним магдебурзьким правом (Київ, Львів, Кам`янець). Виднині Сміла мала свободу обирати двох кандидатів на бурмистра – щорічно і двох на війта – довічно, подавати їх на схвалення старості. Міське самоврядування складалося з: війта, або міського голови; бурмистра, або поліцмейстера, він же адміністратор-фінансист; райці, або судді; лавників, писаря. Проте в українських містах цього розподілу функцій не дотримувались.
Статус міського самоврядування до деякої міри поліпшував добробут міста. Тричі на рік у місті відбувалися ярмарки – вони приносили місту чималий прибуток.
Пізніше, у 1779 році, з`явився герб містечка: в червленому полі золоті літери “X.L.” (Ксавелій Любомирський, існує ще версія: Х – це з польської визначення “князь”, а далі – Любомирський).
Власник міста міг затверджувати акти і листи печаткою з використанням своєї монограми.
Джерело: офіційний сайт Смілянської міської ради
Залишити відповідь