Цими днями міський голова Вадим Решетняк повернувся із зони бойових дій на Сході нашої країни. Він розповів про поїздку до наших прикордонників та прокоментував свою попередню поїздку до Луганського прикордонного загону, публікація про яку була в нашій газеті за 30 липня:

Моєму помічнику-водію Роману Груші зателефонував його родич – наш смілянин Сергій Жук, контрактник Луганського прикордонного загону, який був на службі в районі Краснодона (там був їхній КПП). Коли їх почали звідти відтісняти артобстрілами і бойовими сутичками, він пробрався до своїх в Юганівку. У той момент тимчасово склалася  ситуація, що у них не було продуктів та був відсутній зв’язок. Тож він попросив про допомогу. Роман звернувся до мене.

Я доручив своєму заступникові Юрію Іваровичу Студансу, щоб допомога, яка збирається нашим воїнам волонтерами, була під одним керівництвом. Громадськими організаціями було вирішено назначити координатором секретаря міської ради Ярослава Березаня. Тому я звернувся до Ярослава Березаня з тим, що нашим прикордонникам (там є і сміляни), які постійно під обстрілами, потрібна допомога.

Коли після моєї поїздки стаття готувалася до друку, я з редакції газети зателефонував Ярославові Березаню і для уточнення запитав, хто конкретно надавав допомогу прикордонникам. Він назвав кварткоми. І все. Я від себе подякував у статті кварткомам та всім смілянам за допомогу.

З цією допомогою для прикордонників я збирався особисто їхати, і це було всім відомо. Я контактував особисто, і ніхто більше, з Луганським прикордонним загоном, і мені прикро чути, як паплюжать Сміла-ТВ та інші ЗМІ в замовних статтях, що хтось інший контактував з Луганським прикордонним загоном. Нехай хоч хтось назве номер телефону чи прізвище конкретної людини звідти.

Слова водія мікроавтобуса Романа Цицюри перекрутили. Він збирається, до речі, подати до суду.

Чому я сам почав їздити? Щоб відправити найпершу гуманітарну допомогу від Сміли до Слов’янська, яку зібрав Правий сектор, я оплачував транспорт, яким їздив Роман Цицюра та супроводжували четверо членів Правого сектора, зокрема  і Євген Войцехівський, який загинув 7 липня. Я дарував військову форму, берці, гроші давав на деякі речі. Але стався прикрий випадок, коли п’ятеро смілян, серед них і Юрій, записалися в Нацгвардію, проходили навчання у Києві і їм потрібні були бронежилети. До мене звернувся волонтер Петро з проханням дати гроші на ці бронежилети.  Я дав гроші, а пізніше від Юрія дізнався про зникнення цієї людини з грошима. Петро пояснив Юрію, що в нього виникли якісь особисті проблеми. Тому я вирішив, що буду сам особисто возити допомогу воякам.

Стаття за 30 липня  в газеті була не «самопіаром», як назвали деякі ЗМІ, а моїм звітом, що й коли було передано Луганському прикордонному загону, а це 2,5 тонни продуктів, чотири рації. Я домовлявся з Романом про мікроавтобус, оплачував поїздки, а завантажували мікроавтобус друзі мого водія-помічника, а не, як було сказано, працівники міськвиконкому. До цього вантажу, що зібрали сміляни, я докупив м’ясні й рибні консерви. Домовився, що водій їде самостійно до Харкова, а там ми зустрічаємося.

Збираючись у наступну поїздку, щоб уникнути непорозумінь з координаційними радами, я врішив залучати тільки власні кошти та допомогу тих смілян, які відгукнулися на статтю в газеті про підтримку Луганського прикордонного загону.

Цього разу  люди відгукнулися і як повідомив голова Спілки ветеранів Афганістану Валерій Гогоренко, кошти, які надійшли на їхній рахунок з позначкою «для прикордонників» були:

3000 грн. – від Онуфрієнка П.П., 25 грн. –  із м. Черкаси, невідомий, 2500 грн. – із м.Черкаси, невідомий; 1000 грн. – від Нестропи В.М., 400 грн. – від Клочай Л.О., 575 грн. – від КП «Медіа-центр», 2460 грн. – від Данченка В.В. За ці кошти було куплено 1000 мішків для піску і 6 рулонів целофану для перекриття бліндажів. Родина смілян Василюк подарували нову бензопилу. Скоби (200 кг) надав Роман Уколов, цвяхи (сотка та двохсотка – 100 кг) надали власники магазину «Господарочка».

Від мене особисто та від прикордонників щира вдячність та низький уклін всім, хто відгукнувся фінансово та матеріально і морально підтримує захисників кордону України.

Міський голова Вадим Решетняк разом з його другом купили:

– 45 бензопил,

– ланцюги до бензопил – 100 шт.,

– масло до бензопил – 45 літрів,

– сокири – 100 шт.,

– лопати штикові – 200 шт.,

– витяжки для бліндажів – 27 шт.,

– чоботи гумові – 75 пар,

– плащі-дощовики – 120 шт.,

– продукти.

Слід додати, що конкретні потреби безпосередньо уточнювалися і погоджувалися міським головою з підрозділами Луганського прикордонного загону напередодні поїздки.

– Коли готувалася газета за 30 липня, – розповідає Вадим Володимирович, – я дізнався, що під час нападу на КПП Красна Таловка його розбомбили з гранатометів, а командира Сергія Дейнеко та ще двох прикордонників підірвали на фугасах з радіокерованими мінами. Але тоді цього не можна було розголошувати. Зараз вони йдуть на поправку.

– Під час поїздок я побував у всіх гарячих точках Луганського прикордонного загону – Красна Таловка, Юганівка, Городище, Колесниківка, Комишне, на кордоні України з Росією, де весь час ідуть бої та обстріли. Фактично щоночі наші прикордонники піддаються обстрілам з «Градів», САУ, гаубиць. Вдень і вночі літають ворожі безпілотники, які вираховують скупчення людей і техніки і координують обстріли. Я там провів дві доби і все бачив. На фото видно побут наших прикордонників і те, з яким захватом взялися вони будувати укріплення й бліндажі. Духом вони не падають, вірять в перемогу України.

Я  привіз також прапорці Сміли і прикордонники розмістили їх у бліндажах. А прапор Сміли за кольоровою гамою схожий на прапор прикордонників. Я пояснив, що на прапорі Сміли зображена дівчина, яка ламає чорну ворожу стрілу як символ перемоги над завойовниками. То ці прапорці стали як оберег для прикордонників, і, до речі, після обстрілу жоден бліндаж, де був наш прапорець, не постраждав. Тому воїни попросили ще привезти їм наші прапорці для автомобілів, щоб оберігати їх теж.

Шановні сміляни!

Важливість призначення Луганського прикордонного загону в тому, що він захищає тил АТО на випадок агресії з Росії і тому треба міцно тримати рубежі нашої держави. Тому давайте разом допоможемо нашим захисникам. На сьогодні їм вкрай необхідні:

– відеокамери спостереження з високою роздільною здатністю, що працюють на акумуляторі або перетворювачі струму від акумулятора, для документування обстрілів з боку Росії;

– біноклі 12-кратні – 4 шт. (бо пошкоджені при артобстрілах);

– картопля (через перебої з постачанням саме картоплі);

– колліматорні приціли (Німеччина) для автоматів;

– планки «Пікатіні»для автоматів;

– налокітники та наколінники;

– прилади нічного бачення (не теплові зори, бо в тепловізори не побачиш те, що в нічник – зі слів прикордонників);

– супутникові телефони, бо там геть нема ніякого зв’язку;

– сигнальні ракети (для попереджувальних розтяжок), або феєрверки, які зможуть спрацьовувати на розтяжці;

– глушники на автомати;

– бушлати нового зразка або матеріали для їх пошиття (хто бажає пошити, звертайтеся, зразок бушлата для цього є).

Усі, хто може надати посильну допомогу із вищепереліченого, можуть звертатися за тел. 093-620-46-78.

У прикордонників виникла проблема з бензином А-76, який жоден завод зараз не виготовляє, в запасах його теж немає. Їм доставили А-95, що не підходить до основної техніки, яка є в наявності, тому вона не може виїхати на бойові завдання – автомобілів ГАЗ та УАЗ, окрім Хантера. Тож так як я  досконало розбираюся в пальному, я пообіцяв, що допоможу їм з цим питанням. Тому потрібно закупити компоненти бензину і я їм виготовлю А-76, візьму відпустку за власний рахунок на тиждень. Для купівлі компонентів бензину потрібно 120 тисяч гривень.

Кошти для героїчного загону прикордонників можна переказувати на рахунок Смілянської Спілки ветеранів війни в Афганістані: р/р 26008910427862 філія Черкаське ОУ АТ «Ощадбанк» МФО 354507 код ­22798984 Цільове призначення – для Луганського прикордонного загону.Обстановка там дуже складна, і не все можна казати, але всі ми повинні розуміти, що є пряма загроза вторгнення в нашу державу, існує вона більш ніж реально і тому тільки разом ми повинні бути готові до оборони як Сміли, так і України