Сьогодні у осені дивна повінь,
Бо клени заплакали листям.
А місяць, дивися, коханням повен,
Теперішнім, не колишнім.
Віршами моїми, що стали словами,
Піснями, що стали луною…
А ти, певно, знову не слухав маму,
Тому що пішов за мною.

А в Космосі, мабуть, сьогодні тепло,
Он зорі, дивись, на пів світу!
А осінь холодна – та ну її в пекло,
Вона ще повернеться звідти.
На небі так тихо, аж місяць здригнувся,
Немов за чиїмось наказом.
Можливо, це сон, що ти повернувся,
І те, що ми знову разом…
Тетяна Шугар-Благодарна

ГАЗЕТА “СМІЛА” від 23 жовтня