Сергій Тимофієв позаштатно допомагає смілянським лісівникам зберегти та відновити природно-історичну спадщину. Чоловік кардинально змінював свою кар’єру від електрика до власника бізнесу з пошиття одягу. Потім його зацікавив сільський зелений туризм та історія Смілянщини. Пан Сергій розповідає про природно-заповітні зони та найцікавіші маршрути, за якими можна побачити красу Смілянщини. І традиційно для клієнтів центру зайнятості – про свій професійний розвиток.

Навіщо людям ходити на екскурсії до лісу?

“Ще у 2009 році ми були на виставці в Києві “Українське село запрошує”. Проводився майстер-клас, на якому потрібно поколоти дрова і скоштувати сало. 15 дітей віком до 12 років не знали, що таке сало взагалі. І 12 чоловіків віком до 40 років не вміли відрубати поліно: заганяли сокиру і разом з нею стрибали. Це яскравий доказ тому, що людина відійшла від природи. Опинившись сам на сам на природі, такі люди не зможуть дати собі ради. Тому дуже важливо мати такі осередки, де людина потрапляє у живе природнє середовище. Де фахівець розповідає про рослини, тварини, про птахів та пояснює яке значення вони мають для людини. До прикладу, під час екскурсій ми на дорозі їмо: я готую білий гриб – прямо на ходу беру потрібний, ріжу на пластини і пригощаю учасників. Цікаво, що на нашій території більше 550 видів коріння, трави, грибів, плодів, які можна вживати. Про це я дізнався з книги «Харчування спецпризначенців», де описана наша центральна Україна. На жаль, у нас немає культури споживання продуктів, які виготовляються із інґредієнтів, що ростуть у наших рідних лісах.”

Які маршрути порадите мадрівникам?

“Смілянщина з усіх боків оточена лісом. І сама Сміла є кратером вулкану. На території Холодноярського лісового масиву – місця сили. Звичайно, є у нас і місця природно-охоронного фонду. Туди втручання людини, зокрема – працівників лісгоспу –  заборонене. Якщо у такій зоні буревій повалив дерево – воно так і лежить. На жаль, мисливці не звертають уваги на ці зони.

У охоронних зонах дуже багато косуль. Нещодавно у смілянських лісах з’явився плямистий олень. Але лісникам ці тварини додають клопоту: з’їдають саджанці. Адже основна місія лісників – саджати і доглядати рослини. Тому усі молоді насадження огороджені, щоб кізоньки та олені їх не їли.

Серед нових лісових мешканців – родина найбільших птахів Європи – орланів білохвостих. Розмах їхніх крил більше двох метрів. Коли вони пролітають над головою – це прекрасне видовище. Людей ці птахи не бояться.”

Про маршрут, який зберіг свою назву з часів графа Бобринського

“Ми зберігаємо топонімічні назви. До прикладу – екологічна стежина “Теклінська дача” зберегла свою назву ще з часів  графа Бобринського. На маршруті облаштована стежина для дітей довжиною 3 км. Встановлені всі інформаційні банери: про гриби, про рослини, про кору, про листя, про жуків, шкідників. І ця стежина проходить біля заповідної зони: 10 метрів у сторону від маршруту – і уже неможливо йти – це густі дерева охопили заповідник у міцні обійми. Саме там можна подивитися як виглядає справжнісінький дикий ліс.”

Які є нові унікальні маршрути?

“Юрій Сегеда – директор ДП “Смілянське лісове господарство”. Він зацікавлений у тому, щоб зберегти історичну цілісність лісу. Тож ми співпрацюємо щодо збереження та відновлення історичних пам’яток. Зусиллями лісгоспу відновлюється штабна партизанська землянка ім. Пожарського. Ми шукаємо та розробляємо нові туристичні маршрути.

До прикладу, під час вивчення маршруту в районі річки Тенетинки у Сунківському лісництві знайшли піч на залишках цегельного заводу, виготовлену за унікальною технологією. Власне, щоб визначити природу матеріалів, звернулися за допомогою до Інституту археології України.

У В. Антоновича читаємо: «На півдні від с. Сунки на Тенетинці вздовж дороги із Сміли у Пруси розташовано 7 могильників і 423 кургани.» Розміри хутора Тенетинка –  як с. Плескачівка. Після покупки Потьомкіним Смілянської волості, згадки про хутір зникли.

Для того щоб оцінити маршрут, ми самі все ретельно вивчали: чи він цікавий людям, чи всі вимоги дотримуються. І от в кінці маршруту знайшли залишки цегляного заводу. Запросили фахівців Черкаського обласного краєзнавчого музею. При них копали, щоб нічого не порушити. Так і виявили піч 16 століття, яка зроблена з матеріалу, який на сьогоднішній день не відома науці взагалі. Поки чекаємо відповіді від Інституту археології, шукаємо фінансування цього проекту. Наразі об’єкт законсервований.

Також у Сунківському лісництві створюємо маршрут із інклюзивною частиною вздовж двох з половиною кілометрів. Там стоятимуть стенди, які розповідатимуть про життя в лісі. В планах – рекреаційна зона з криницею.”

Як розвивалася кар’єра Сергія Тимофієва?

Сергій Тимофієв спочатку здобув фах електрика. Але згодом вирішив стати кравцем. Пізніше – закінчив університет за спеціальністю економіка побуту. Організував власний бізнес з пошиття одягу. Чоловік розповідає:

“Я перший у Смілі приватизував державне підприємство на ваучери. Зробив колективне підприємство: усі працівники стали власниками, кожен мав свою частку підприємства. Але під час діяльності була помилка в оподаткуванні. Тоді була інфляція і борг виріс із 40 купонів до 2,5 мільярдів. Щоб вберегтися від банкрутства, я розділив підприємство на декілька секторів: я дав самостійність співвласникам. Згодом ті власники перепродали свої частки. Будувати бізнес у 90-ті було важко, але ми справилися і наразі працюємо.”

Чому почав займатися туризмом?

“Мене завжди цікавила історія та туризм. В с.Сунки я побудував садибу для туристів. Так я став членом спілки із зеленого туризму. Зрозумів, що для гостей потрібно створювати цікаві та якісні продукти. Зі своїми ідеями я звернувся до адміністрації району. Тогочасна очільниця, Мар’яна Герасименко, зацікавилася моїми планами. Я отримав посаду у секторі туризму відділу культури Смілянської державної адміністрації.

Так у 2009 році народився туристичний продукт Смілянщини. Розкопали Ірдинський Виноградський печерний монастир. Повністю відновили партизанську базу у с.Старосілля, Теклінський млин. Створили в Холодноярському лісі маршрут Гайдамацький шлях. Було зроблено наскільки багато роботи, що у 2012 році нас помітили на рівні держави. Понад півсотні кореспондентів ЗМІ національного рівня завітали до с. Сунки на великому автобусі в рамках прес-туру, ініційованого Кабміном. Після Майдану нова влада не захотіла займатися туризмом взагалі. Сьогодні Черкаська ОДА – єдина з областей в Україні, де немає департаменту туризму. Але попри це, ми намагаємося розвивати туризм власними силами і запрошуємо мандрівників звертатися до нас через соціальні мережі. До прикладу, фейсбук-сторінка Сільський зелений туризм Смілянщини”.

 Ангеліна Хоменко