Всі близькі родичі Романа Котляренка працюють на залізниці: свого часу дідусь був майстром цеху ремонту тепловозів ТО-3, батько – слюсар Локомотивного депо. Бабуся була, а мама працює наразі  техніком з розшифровування швидкостемірних стрічок.

Сам Роман після школи пішов навчатися у Смілянський технікум харчових технологій. Здобув професію слюсаря з ремонту контрольно-вимірювальних приладів, «За цим фахом я мав би працювати на цукровому заводі. У нашому місті такий свого часу побудував граф Бобринський. Але завод давно не працює, тож ще тоді я задумався про зміну фаху відповідно до наявності роботи у місті.»

Після – служба в армії, брав участь у проведенні інтернету у м. Сміла. Працював малярем-колористом на закордонних заробітках. Опісля працевлаштувався сторожем у ВП «Локомотивне депо ім. Т. Шевченка». Став слюсарем з ремонту рухомого складу. Чоловік розповідає: «Мені захотілося кар’єрного росту і цікавішої роботи. Дізнався, що є можливість закінчити курси у м. Одеса. Так я став помічником машиніста. Зараз виходимо в рейси на маневрових локомотивах ЧМЕ3, на вантажних локомотивах 2ТЕ10м, а також на пасажирських локомотивах ТЕП 70. Найбільше мені сподобалося їздити на новому локомотиві, так званому «американцю» – називається тризуб.»

Зараз пан Роман поєднує роботу помічником машиніста та навчання на заочній формі в Українському державному університеті залізничного транспорту, спеціальність «Залізничний транспорт», спеціалізацієя – «Локомотиви та локомотивне господарство».

Тетяна Сумська – директорка Смілянського міськрайонного центру зайнятості, вітає із професійним святом:

«Дорогі залізничники, дякуємо за Вашу важку роботу, за безпеку і комфорт під час подорожей на залізничному транспорті. Здоров’я, миру, любові, щастя – простих людських радощів, які прикрашають життєвий шлях. Хай Ваша надважлива робота приносить Вам моральне і матеріальне задоволення, хай все в ній ладиться і йде на користь нашій державі.»

Інформація СМРЦЗ