Світлий промінчик любові

29 Листопада 2012 Рубрика: Нам пишуть, Спогади та дослідження Сміла Коментарі відсутні

Пам’яті моєї бабусі Мотрони Павлівни Ганич

Бабуся сиділи на лавочці під погрібником. Велике лапате листя горіха кидало узорчасту тінь, перебігаючи зі спідниці на байову (так вони казали) кофту, на лице, помережане глибокими зморшками, яке ще з ранньої весни вкривалося засмагою. На високому чолі ледь позначилися брови й вирізнялись, голубіли озерцями очі: відверто, щиро, душевно. І до лиця була їм хустина: чи то біла бавовняна в дрібний горошок, чи вицвіла від сонця і прання червона, чи картата зимова з китицями.

Натруджені руки не могли спокійно лежати у пелені. Здавалося, що пальці, понівечені, покручені ревматизмом, живуть самі по собі – перебираючи один одного, сплітаючись і розплітаючись знову. Вони так звикли до роботи…

Такою запам’ятала я бабусю, такою її згадую і не знаю, як це може її не бути, бо не змогла провести її в останню путь. Думаю, може, це й добре, бо досі відчуваю, що вона поруч. Просто вийшла з хати, порається на подвір’ї чи на городі… Краще нехай згадується ось така – спокійна, усміхнена. (Я все гадала, кого мені нагадує ота невловима усмішка Джоконди? І тільки нещодавно зрозуміла – бабусю…)

Голодні довоєнні роки, у неї двійко дітей на руках, чоловік помер. Як вони вижили?

Мама згадувала, як сидить під шовковицею у їхньому дворі, бо розпухлі ноженята вже не тримають, а старша сестричка приносить поїсти… цвіт із акації… Вони й тепер, ні мама, ні хрещена Оксана, більш як через сім десятків років не люблять запаху квітучої акації…

Бабуся працювали в колгоспі, як тоді казали, «за палички», а як їй прогодувати малечу? І вона носила їм поїсти: то десяток колосків, то жменю кукурудзи, то буряка, то кілька картоплин. Ховаючи все те до пазухи – інакше голодна смерть.

А якби піймали?! Скільки-то люду попало в табори за кілька колосків, узятих з поля…

Не пройшло все те даремно. Виросла пухлина у застуджених грудях, забрала бабусю…

А ще пригадую, було дивно, коли мою бабусю називали мамою не лише її дві доньки та їхні зведені брати, а ще кілька десятків чужих чоловіків і жінок.

Розказували, що в голодні роки по селах люди мерли цілими сім’ями. Без рідних залишилися сотні дітей. Їх звозили в дитячі будинки, один з яких і організували в бабусиному селі В’язівку. Саме там вона й працювала тоді, а всі сироти для неї були однакові – всі свої, всі рідні. Ці діти й стали називати бабусю мамою.

Йшли роки, і час від часу в село приїздили вже дорослі оті дитбудинкові її діти, щоб побачити, подякувати, поділитися радістю і горем із своєю названою мамою.

…Вітер погойдує листочки горіха і вони хвилястими тінями падають на руки, обличчя. Ніби хмарки набігають і знову розходяться – а бабуся посміхаються своєю незмінною посмішкою далекої, невідомої їм Мони Лізи. Спокійні й виважені, як і все, що відбувається на нашій землі. Вічні, як природа, як сонце, як повітря, як весна, що обов’язково буде після зими. Як і те, що й ми, погостювавши, загубимося в космічному мороці і лише в пам`яті тих, хто захоче згадати, зблиснемо променем світла чи суму, дивлячись який із них залишимо по собі…

А в пам’яті моїй ваш світлий промінчик, бабусю, назавжди, скільки й житиму, зігріватиме любов’ю.

Людмила СКОРОХОД


Обласний семінар з охорони праці

11 Листопада 2012 Рубрика: Освіта, медицина, культура Сміла Коментарі відсутні

На базі Смілянської міської організації профспілки освітян було проведено обласний семінар з питань здійснення громадського контролю за додержанням роботодавцем законодавства з охорони праці щодо створення безпечних та нешкідливих умов навчання, праці та виховання організаціями профспілки працівників освіти і науки України. У ньому взяли участь керівники та профспілкові лідери навчальних закладів Черкащини.

Захід, що проводився у гімназії ім. В.Т. Сенатора, почався святково. Учасників семінару (котрих тільки офіційно зареєстровано було 70) вітали директор навчального закладу, заслужений працівник освіти України О.О. Дзевульська та вихованці гімназії з піснею та хлібом-сіллю.

Заступник міського голови – керуючий справами О.Є. Головченко ознайомив із соціально-економічним станом Сміли.

Основним напрямкам здійснення профспілковими організаціями громадського контролю за створенням роботодавцем безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання присвятив свій виступ завідувач відділу соціального захисту та охорони праці обкому профспілки працівників освіти і науки України І.Ф. Берестовий.

Начальник відділу освіти виконавчого комітету міської ради Т.Г. Руснак акцентувала увагу на виконанні законодавства України щодо створення безпечних умов у навчально-виховному процесі.

Голова міської організації профспілки освітян Н.В. Сташенко розповіла про участь профспілкових організацій у забезпеченні громадського контролю за дотриманням у навчальних закладах міста законодавства з охорони праці.

Досвідом спільної роботи адміністрації і профкомів з питань охорони праці і техніки безпеки, створення безпечних і здорових умов навчання та виховання поділилися керівники та голови профкомів ряду освітніх закладів Сміли.

Учасники семінару побували в музеї гімназії, оглянули навчальні кабінети, відвідали заклади освіти нашого міста та на власні очі переконалися у практичному результаті створення безпечних і нешкідливих умов для навчання, праці та виховання.

 Таїсія СОБОЛЬ