Як інформує прес-служба ДСНС України  «Городище» (станом на 08:30)
22 серпня о 06:35 на залізничній станції «Городище», за попередніми даними, внаслідок сходу з рейок 20 цистерн, стався розлив нафтопродуктів та загоряння 11 цистерн з локомотивом. Всього у складі потягу перебувало 35 цистерн.
У Черкаській області оголошено збір всього гарнізону пожежно-рятувальної служби. Крім того, з Кіровоградської області направлено 5 пожежно-рятувальних відділень. Направлений пожежний потяг з Миронівської дільниці Одеської залізниці.
Встановлена взаємодію з МВС, Мінінфраструктури та Укрзалізницею щодо недопущення на станцію автомобільного транспорту та місцевих мешканців.
На місці працює оперативна група Управління ДСНС України у Черкаській області.
Для координації дій щодо ліквідації пожежі та наслідків надзвичайної події на місце події виїхав Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій Сергій Бочковський.

Як інформує прес-служба УДСНС України в Черкаській області, 22 серпня о 06:35 на залізничній станції «Городище», за попередніми даними, внаслідок сходу з рейок 20 цистерн, стався розлив нафтопродуктів та загоряння 11 цистерн з локомотивом. Всього у складі потягу перебувало 35 цистерн.
У Черкаській області оголошено збір всього гарнізону пожежно-рятувальної служби. Крім того, з Кіровоградської області направлено 5 пожежно-рятувальних відділень. Направлений пожежний потяг з Миронівської дільниці Одеської залізниці.

Як повідомляє СЗГ УМВС України в Черкаській області, протягом кількох місяців молодик обкрадав підземні лінії телефонного зв’язку. Правоохоронці встановили особу зловмисника, за фактом скоєння серії крадіжок відкрито ряд кримінальних проваджень.

Останнім часом до Смілянського міськвідділу міліції почастішали звернення про те, що невідома особа викрадає телефонний провід, який прокладено у підземних колодязях міста. За декілька місяців правоохоронці зафіксували сім таких крадіжок, які траплялися на одному з мікрорайонів міста. Невідома особа відрізала від мережі багатожильний, алюмінієвий провід довжиною від 50 до 300 метрів, чим позбавляла телефонного зв’язку тисячі абонентів.

Зібравши достатньо доказів, які підтверджували, що до серії крадіжок причетний саме цей молодик працівники карного розшуку затримали його.

Під тиском незаперечних доказів зловмисник у скоєному зізнався. Виявилося, що з кожної крадіжки зловмисник отримував від 1000 до 2000 гривень, які витрачав на власні потреби. За час своєї незаконної діяльності, за попередніми підрахунками, чоловік завдав підприємству збитків на суму близько 50000 гривень.

Наразі слідчим відділом Смілянського міськвідділу міліції відкрито ряд кримінальних проваджень за частиною 1 статті 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України та вирішується питання про обрання міри зловмиснику запобіжного заходу. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років

– У газеті «Сміла», – розповідає Ганна Олександрівна, – прочитали статтю, що наш мер їздив на прикордонну заставу. Там служить ­командир загону Сергій Дейнеко, наш земляк, а мер поїхав туди допомогти солдатам. Також в газеті була об’ява з переліком того, що треба, щоб допомогли хто чим може – бензопили, запасні частини, ножі, лісоматеріли, цвяхи, скоби. А ми нещодавно купили бензопилу, нову ще. Вирішили, що солдатам вона потрібніша, тож і віддали її.

Бійця батальйону «Айдар» Дмитра Дібрівного, який загинув від залпу «Граду» в селищі Хрящувате на Луганщині, поховали 18 серпня у Смілі.
Напередодні відбулося прощання з Дмитром Дібрівним на Майдані у Києві, де в розпал Революції Гідності він був бійцем 31-ї сотні Самооборони Майдану, барикада якої знаходилася біля стадіону на вулиці Грушевського. Тому й псевдо в батальйоні хлопець мав похідне від вулиці Грушевського – «Груша». На Сході він теж був у одній з «найгарячіших» точок…

Працівники лінійного відділу на ст. ім. Т.Шевченка УМВС України на Одеській залізниці в пасажирському потязі сполученням Київ-Запоріжжя викрили чоловіка, який перевозив вогнепальну зброю та набої до неї.

До чергової частини ЛВ надійшло телефонне повідомлення від начальника потягу про те, що в вагоні №10 їде пасажир, в речах якого знаходиться автомат Калашникова. По прибутті потягу на ст. ім. Т.Шевченка наряд міліції затримав громадянина, в сумці якого знаходився предмет схожий на автомат АК та два від’єднаних від нього магазини з мисливськими набоями калібру 7,62 мм в кількості 59 штук.

Затриманим виявився 34-річний житель Хмельницької області, який не мав при собі документів на право носіння та зберігання вказаної зброї. Чоловік пояснив, що небезпечні предмети він придбав в магазині і слідував в зону бойових дій, щоб допомагати нашим бійцям.

За результатами експертного дослідження встановлено, що дана зброя є мисливською гвинтівкою, яка має ознаки переробки і може використовуватись для стрільби одиночними набоями.

«За даним фактом розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 263 (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) КК України. Правопорушнику загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. З’ясовуються всі обставини даного правопорушення», – повідомив начальник ЛВ на ст. ім. Т.Шевченка підполковник міліції Микола Лисенко.

Ірина Матвійко,

помічник начальника ЛВ зі зв’язків з громадськістю ЛВ

 на ст. ім. Т.Шевченка УМВС України

Працівники лінійного відділу на ст. ім. Т.Шевченка на ст. Сміла викрили 37-річного раніше судимого місцевого жителя, який з вантажних вагонів демонтував 33 головні частини повітророзподільників.

В ході кримінального провадження за фактом крадіжки деталей залізниці правоохоронці на одному із пунктів прийому металобрухту м. Сміли виявили та вилучили п’ять частин повітророзподільників, які входять в гальмівну систему вагонів.

Шляхом опитування свідків працівники міліції встановили особу крадія деталей – 37-річного жителя м. Сміла Черкаської області, який в ході досудового розслідування зізнався у демонтажі ще 28 деталей залізниці. В 2010 році чоловік вже притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку частин козлового крану на залізниці, але висновків не зробив, скоївши новий злочин.

Загальна сума збитку встановлюється.

Ірина Матвійко,

помічник начальника ЛВ зі зв’язків з громадськістю ЛВ

 на ст. ім. Т.Шевченка УМВС України

Цими днями міський голова Вадим Решетняк повернувся із зони бойових дій на Сході нашої країни. Він розповів про поїздку до наших прикордонників та прокоментував свою попередню поїздку до Луганського прикордонного загону, публікація про яку була в нашій газеті за 30 липня:

Моєму помічнику-водію Роману Груші зателефонував його родич – наш смілянин Сергій Жук, контрактник Луганського прикордонного загону, який був на службі в районі Краснодона (там був їхній КПП). Коли їх почали звідти відтісняти артобстрілами і бойовими сутичками, він пробрався до своїх в Юганівку. У той момент тимчасово склалася  ситуація, що у них не було продуктів та був відсутній зв’язок. Тож він попросив про допомогу. Роман звернувся до мене.

Я доручив своєму заступникові Юрію Іваровичу Студансу, щоб допомога, яка збирається нашим воїнам волонтерами, була під одним керівництвом. Громадськими організаціями було вирішено назначити координатором секретаря міської ради Ярослава Березаня. Тому я звернувся до Ярослава Березаня з тим, що нашим прикордонникам (там є і сміляни), які постійно під обстрілами, потрібна допомога.

Коли після моєї поїздки стаття готувалася до друку, я з редакції газети зателефонував Ярославові Березаню і для уточнення запитав, хто конкретно надавав допомогу прикордонникам. Він назвав кварткоми. І все. Я від себе подякував у статті кварткомам та всім смілянам за допомогу.

З цією допомогою для прикордонників я збирався особисто їхати, і це було всім відомо. Я контактував особисто, і ніхто більше, з Луганським прикордонним загоном, і мені прикро чути, як паплюжать Сміла-ТВ та інші ЗМІ в замовних статтях, що хтось інший контактував з Луганським прикордонним загоном. Нехай хоч хтось назве номер телефону чи прізвище конкретної людини звідти.

Слова водія мікроавтобуса Романа Цицюри перекрутили. Він збирається, до речі, подати до суду.

Чому я сам почав їздити? Щоб відправити найпершу гуманітарну допомогу від Сміли до Слов’янська, яку зібрав Правий сектор, я оплачував транспорт, яким їздив Роман Цицюра та супроводжували четверо членів Правого сектора, зокрема  і Євген Войцехівський, який загинув 7 липня. Я дарував військову форму, берці, гроші давав на деякі речі. Але стався прикрий випадок, коли п’ятеро смілян, серед них і Юрій, записалися в Нацгвардію, проходили навчання у Києві і їм потрібні були бронежилети. До мене звернувся волонтер Петро з проханням дати гроші на ці бронежилети.  Я дав гроші, а пізніше від Юрія дізнався про зникнення цієї людини з грошима. Петро пояснив Юрію, що в нього виникли якісь особисті проблеми. Тому я вирішив, що буду сам особисто возити допомогу воякам.

Стаття за 30 липня  в газеті була не «самопіаром», як назвали деякі ЗМІ, а моїм звітом, що й коли було передано Луганському прикордонному загону, а це 2,5 тонни продуктів, чотири рації. Я домовлявся з Романом про мікроавтобус, оплачував поїздки, а завантажували мікроавтобус друзі мого водія-помічника, а не, як було сказано, працівники міськвиконкому. До цього вантажу, що зібрали сміляни, я докупив м’ясні й рибні консерви. Домовився, що водій їде самостійно до Харкова, а там ми зустрічаємося.

Збираючись у наступну поїздку, щоб уникнути непорозумінь з координаційними радами, я врішив залучати тільки власні кошти та допомогу тих смілян, які відгукнулися на статтю в газеті про підтримку Луганського прикордонного загону.

Цього разу  люди відгукнулися і як повідомив голова Спілки ветеранів Афганістану Валерій Гогоренко, кошти, які надійшли на їхній рахунок з позначкою «для прикордонників» були:

3000 грн. – від Онуфрієнка П.П., 25 грн. –  із м. Черкаси, невідомий, 2500 грн. – із м.Черкаси, невідомий; 1000 грн. – від Нестропи В.М., 400 грн. – від Клочай Л.О., 575 грн. – від КП «Медіа-центр», 2460 грн. – від Данченка В.В. За ці кошти було куплено 1000 мішків для піску і 6 рулонів целофану для перекриття бліндажів. Родина смілян Василюк подарували нову бензопилу. Скоби (200 кг) надав Роман Уколов, цвяхи (сотка та двохсотка – 100 кг) надали власники магазину «Господарочка».

Від мене особисто та від прикордонників щира вдячність та низький уклін всім, хто відгукнувся фінансово та матеріально і морально підтримує захисників кордону України.

Міський голова Вадим Решетняк разом з його другом купили:

– 45 бензопил,

– ланцюги до бензопил – 100 шт.,

– масло до бензопил – 45 літрів,

– сокири – 100 шт.,

– лопати штикові – 200 шт.,

– витяжки для бліндажів – 27 шт.,

– чоботи гумові – 75 пар,

– плащі-дощовики – 120 шт.,

– продукти.

Слід додати, що конкретні потреби безпосередньо уточнювалися і погоджувалися міським головою з підрозділами Луганського прикордонного загону напередодні поїздки.

– Коли готувалася газета за 30 липня, – розповідає Вадим Володимирович, – я дізнався, що під час нападу на КПП Красна Таловка його розбомбили з гранатометів, а командира Сергія Дейнеко та ще двох прикордонників підірвали на фугасах з радіокерованими мінами. Але тоді цього не можна було розголошувати. Зараз вони йдуть на поправку.

– Під час поїздок я побував у всіх гарячих точках Луганського прикордонного загону – Красна Таловка, Юганівка, Городище, Колесниківка, Комишне, на кордоні України з Росією, де весь час ідуть бої та обстріли. Фактично щоночі наші прикордонники піддаються обстрілам з «Градів», САУ, гаубиць. Вдень і вночі літають ворожі безпілотники, які вираховують скупчення людей і техніки і координують обстріли. Я там провів дві доби і все бачив. На фото видно побут наших прикордонників і те, з яким захватом взялися вони будувати укріплення й бліндажі. Духом вони не падають, вірять в перемогу України.

Я  привіз також прапорці Сміли і прикордонники розмістили їх у бліндажах. А прапор Сміли за кольоровою гамою схожий на прапор прикордонників. Я пояснив, що на прапорі Сміли зображена дівчина, яка ламає чорну ворожу стрілу як символ перемоги над завойовниками. То ці прапорці стали як оберег для прикордонників, і, до речі, після обстрілу жоден бліндаж, де був наш прапорець, не постраждав. Тому воїни попросили ще привезти їм наші прапорці для автомобілів, щоб оберігати їх теж.

Шановні сміляни!

Важливість призначення Луганського прикордонного загону в тому, що він захищає тил АТО на випадок агресії з Росії і тому треба міцно тримати рубежі нашої держави. Тому давайте разом допоможемо нашим захисникам. На сьогодні їм вкрай необхідні:

– відеокамери спостереження з високою роздільною здатністю, що працюють на акумуляторі або перетворювачі струму від акумулятора, для документування обстрілів з боку Росії;

– біноклі 12-кратні – 4 шт. (бо пошкоджені при артобстрілах);

– картопля (через перебої з постачанням саме картоплі);

– колліматорні приціли (Німеччина) для автоматів;

– планки «Пікатіні»для автоматів;

– налокітники та наколінники;

– прилади нічного бачення (не теплові зори, бо в тепловізори не побачиш те, що в нічник – зі слів прикордонників);

– супутникові телефони, бо там геть нема ніякого зв’язку;

– сигнальні ракети (для попереджувальних розтяжок), або феєрверки, які зможуть спрацьовувати на розтяжці;

– глушники на автомати;

– бушлати нового зразка або матеріали для їх пошиття (хто бажає пошити, звертайтеся, зразок бушлата для цього є).

Усі, хто може надати посильну допомогу із вищепереліченого, можуть звертатися за тел. 093-620-46-78.

У прикордонників виникла проблема з бензином А-76, який жоден завод зараз не виготовляє, в запасах його теж немає. Їм доставили А-95, що не підходить до основної техніки, яка є в наявності, тому вона не може виїхати на бойові завдання – автомобілів ГАЗ та УАЗ, окрім Хантера. Тож так як я  досконало розбираюся в пальному, я пообіцяв, що допоможу їм з цим питанням. Тому потрібно закупити компоненти бензину і я їм виготовлю А-76, візьму відпустку за власний рахунок на тиждень. Для купівлі компонентів бензину потрібно 120 тисяч гривень.

Кошти для героїчного загону прикордонників можна переказувати на рахунок Смілянської Спілки ветеранів війни в Афганістані: р/р 26008910427862 філія Черкаське ОУ АТ «Ощадбанк» МФО 354507 код ­22798984 Цільове призначення – для Луганського прикордонного загону.Обстановка там дуже складна, і не все можна казати, але всі ми повинні розуміти, що є пряма загроза вторгнення в нашу державу, існує вона більш ніж реально і тому тільки разом ми повинні бути готові до оборони як Сміли, так і України

Роман Цицюра, водій:

–   Яким чином я став причетний до поїздок на схід? Водій Вадима Володимировича Решетняка звернувся до мене, знаючи, що у мене є мікроавтобус. Скажу чесно, вперше їхати було боязко, хоча нас і супроводжували чотири десантники, один з них Євгеній Войцехівський, який, на жаль, пізніше загинув. Але хотілося хоч чимось допомогти армії і тут немала частка патріотизму. До речі, багато з тих, хто виступав на Євромайдані, відмовилися.

Ми заїхали у зону АТО, до Слов’янська, перевантажили все на БТРи, поспілкувалися з бійцями, вони були дуже вдячні за допомогу.

Із Вадимом Володимировичем ми вже двічі побували у луганських прикордонників, практично за 100 м від кордону з Росією. Тому мене обурило те, як трактували хід подій після публікації в газеті.

Вадим  Володимирович не «перехопив» нас під Харковом, а саме така була домовленість з самого початку: до Харкова їдемо самі, бо дорога безпечна, а там він приєднується до нас. Саме про це напередодні відбулася наша розмова в кафе «Таверна» у Смілі. Вадим Володимирович запитав, чи усвідомлюю я, що їдемо в небезпечне місце, там стріляють і чи я не боюся. Я запевнив, що ні. Вадим Володимирович пообіцяв, якщо щось трапиться з «бусом», то компенсує – купить новий. Тож мене обурило, що мої слова перекрутили, використавши мою відповідь як наклеп на міського голову.

До речі, під час поїздки були й приємні моменти. Наприклад, випадково в окопах зустрів свого кума зі Сміли.

Я готовий і надалі їздити з міським головою на передову, доставляти допомогу нашим бійцям. І впевнений: якщо буде потрібно, якщо, скажімо, потрапимо в бойові дії, то зможемо із зброєю в руках захищати Батьківщину.