Микола Данилович Пономаренко з числа тих, чию долю позначила міткою болю і нелегких випробувань та страшна війна, про яку й досі пам’ятають усі, кого зачепило її чорне крило.
Мирне дитинство скінчилося, щойно уродженцю села Орловець Миколі Пономаренку виповнилося п’ятнадцять. А до армії 18-річного хлопця призвали навесні 1944-го. Спочатку направили до навчального пункту, в квітні – в 13-й запасний стрілецький полк, а з вересня того ж року молодий боєць вже на фронті. Змінив кілька військових частин, всю війну провів за кулеметом. Молодий солдат мав не лише гостре око, але й показував себе як надійна, чесна людина та патріот, за що його цінували і товариші, і командири.