У кожному будинку, чи то багатоповерхівка, чи виробнича будівля, теплова мережа має певну межу, до якої «Сміла Енергоінвест» постачає теплоносій, за іншу ж частину тепломережі відповідає сам балансоутримувач. Що це за межі розподілу тепла та де це розмежування, роз’яснює начальник виробничо-технічного відділу ТОВ «Сміла Енергоінвест» Тетяна Миколаївна ІЩУК:

Наше підприємство виробляє і транспортує теплову енергію до споживачів. Конкретніше, ми передаємо тепло до межі балансової належності. Що це означає? Це означає, що кожний споживач при укладанні договору підписує акт балансової належності, де чітко вказано, що ми постачаємо теплову енергію до певної межі теплосистеми, це може бути лічильник або теплова камера. Далі від цієї межі розподілом тепла по домівках чи квартирах (від заслінки, яка знаходиться на межі теплової залежності, а саме в тепловій камері, до квартири) займається сам споживач, наприклад в багатоповерхівках це ОСББ. Спробую пояснити простіше. Наприклад, я – виробник теплової енергії. Виробивши свій продукт, я передаю його реалізатору, який повертає мені кошти за реалізований продукт. Тобто, підприємство безпосередньо до кінцевих споживачів, мешканців, тепло не подає, ми транспортуємо його лише до будинку. Далі, по будинку, його реалізує та організація, яка обслуговує той чи інший будинок – ОСББ, ЖЕК або власник будівлі, якщо це, приміром, приватний підприємець. Через них нам повертаються кошти за надане тепло.
Балансоутримувач, у свою чергу, має провести та налагодити в будинку, за який відповідає, гідравліку внутрішньої теплової системи і забезпечити чіткий розподіл тепла. Через те, що майже в кожному будинку є мешканці, які встановили індивідуальне опалення, кожен будинок розбалансований. Тому в стояках кожного будинку поперек труби стоїть «шайба» з вирізом певного діаметра. Розмір вирізу повинен визначати фахівець-гідравлік. Ця «шайба» забезпечує перерозподіл тепла по квартирах. Може бути, що на одному стояку 2-3 квартири обладнані індивідуальним опаленням, а інші – гріються від централізованого. А відповідно треба коригувати і тиск, і кількість тепла, яке подаватиметься через цей стояк. Тому в підвалах і встановлюються на кожному з них по «шайбі» відповідного діаметру.
Що це означає? Якби усі квартири, під’єднані до одного і того ж стояка, користувались централізованим опаленням, то це була б «шайба» одного діаметра. Наш теплоносій – гаряча вода піднімалася по стояку під відповідним тиском до усіх квартир. А так як на кожному стояку є квартири, які від’єдналися від централізованого опалення, то і діаметр «шайби» інженер-гідравлік повинен перерахувати, зробити отвір меншим, щоб тепло, так сказати, не «губилося», а доходило до кожного споживача. За ці «шайби», знову ж таки, відповідальність несе балансоутримувач. Наше завдання як теплопостачальника – довести тепло до першої теплової камери, яка розташована перед кожним будинком у місті.
Щодо багатоквартирних будинків: хоча підприємство має забезпечувати постачання лише до певної межі, а подальшим розподілом тепла займається балансоутримувач, нерідко наші фахівці допомагають і з цим питанням. Буває, мешканці пишуть скарги на те, що в квартирах холодно або надто тепло. Тож наші спеціалісти розраховують нові, підходящі в тому чи іншому випадку, розміри «шайби», хоча це робота споживача – ОСББ або ЖЕКа. Загалом, щоб уникнути такого розмежування обов’язків щодо тепла, було б доцільно зробити так, щоб теплопостачальна організація повністю займалася наданням послуг, від виробництва тепла до безпосередньої його доставки до кожного мешканця – користувача послуг. Тоді й відповідати за надані послуги можна повністю, так би мовити, «від» і «до».
Так як ми тепло надаємо лише до теплової камери, в деяких будинках бувають випадки неправильного розподілу тепла. Часто трапляється, що стояки в будинках, відколи ті побудовані, ніколи не промивалися, труби майже повністю забиті шламом та мулом. На яке тепло можна сподіватися, якщо через такі труби теплоносій просто не проходить? Тому виходить, що ми виробляємо теплову енергію і начебто даємо її людям, а люди тепла не отримують не зі своєї або нашої вини, а через недбалість балансоутримувача, який неправильно експлуатує внутрішню теплову систему будинку, за який відповідає.
Якщо до нас звертаються люди зі скаргами на надмірну температуру в помешканні або, що частіше, на холод, ми робимо перерахунок оплати за тепло. Якщо людина не отримує відповідне тепло (по СНІПу це +18 градусів в житловому будинку), наші фахівці приходять, замірюють реальну температуру в квартирі, приміром це +15. Після цього робиться перерахунок оплати відповідно до того, на скільки відрізняється реальна температура від норми. Це все, що ми можемо зробити в цьому випадку, знижуючи оплату за тепло. Для балансоутримувачів після закінчення кожного опалювального сезону ми пишемо листи з переліком рекомендованих робіт для підготовки до наступного періоду подачі тепла. По можливості балансоутримувачі намагаються виконати усі зазначені роботи, однак через фінансові проблеми це виходить далеко не завжди.
З кожним будинком підприємство укладає договір на надання послуг, також складаємо відповідний акт, в якому намальовано план тепломережі та графічно вказується межа розподілу тепла. Це та точка, до якої надає тепло наше підприємство та несе відповідальність за неполадки на цій частині теплової системи. Тобто, якщо під час опалювального сезону станеться порив на тій території, за яку відповідає теплоподавач, тобто ми, підприємство за власні кошти ремонтує труби, де сталася аварія. Якщо порив станеться на тій частині, за яку відповідає балансоутримувач, то цю проблему вирішує за власні кошти відповідно він.
Для багатоповерхівок межа розподілу тепла – це спеціальні теплові камери, розташовані перед кожним будинком на певній відстані. Ці камери закопані в землі та являють собою цегляні кладки 1,5 м х 1,5 м, через які проходять труби. На камері розташовані спеціальні засувки для кожної труби, за допомогою яких відкриваються шляхи для подачі тепла в опалювальний сезон. Також за допомогою них можна перекрити доступ до теплосистеми окремого будинку, якщо там сталася аварія. Межею розподілу тепла завжди обирається та теплова камера, яка розташована найближче до будинку. Тобто, за більшу частину тепломережі та трубопроводу відповідає наше підприємство. Труби, які виходять за стіни теплової камери до будинку, а також стояки та внутрішня система теплопостачання – під відповідальністю балансо­утримувача. Загалом, акти на розмежування постачання тепла допомагають вирішити спірну ситуацію, коли стає питання, кому врегулювати ту чи іншу аварійну ситуацію.