Микола Данилович Пономаренко з числа тих, чию долю позначила міткою болю і нелегких випробувань та страшна війна, про яку й досі пам’ятають усі, кого зачепило її чорне крило.

Мирне дитинство скінчилося, щойно уродженцю села Орловець Миколі Пономаренку виповнилося п’ятнадцять. А до армії 18-річного хлопця призвали навесні 1944-го. Спочатку направили до навчального пункту, в квітні – в 13-й запасний стрілецький полк, а з вересня того ж року молодий боєць вже на фронті. Змінив кілька військових частин, всю війну провів за кулеметом. Молодий солдат мав не лише гостре око, але й показував себе як надійна, чесна людина та патріот, за що його цінували і товариші, і командири.
За час, поки радянські війська тіснили ворога до Берліна, Микола Данилович разом з бойовими товаришами у складі 1-го Білоруського фронту пройшов через Польщу до німецької столиці. Однак взяти участь у переможній битві за Берлін не зміг, адже за тиждень до знаменного Дня Перемоги був поранений у ногу та відправлений до госпіталю.
По війні Микола Пономаренко продовжив військову службу, завершив її у березні 1950 року.
До Сміли ветеран переїхав понад 20 років тому. Тут вже мешкали діти Миколи Даниловича, тож і батьків забрали сюди. Так склалося, що військовою стежиною пішли і нащадки Миколи Даниловича. З трьох дітей найменший син, Леонід, брав участь у бойових діях в Афганістані, де був зв’язківцем, передавав повідомлення комендатурі свого підрозділу в Ашхабаді, звідти інформація йшла на Москву. Та коли треба було, брався і за зброю.
Зараз в прикордонних військах служить син Леоніда Миколайовича, Олександр. Вся родина дуже хвилюється за нього, адже саме на сході, на Донеччині, де несе службу Олександр, зараз найбільш напружена ситуація. Але впевнені, що мужність, стійкість духу та тіла – характерні риси чоловіків роду Пономаренків, допоможуть йому здолати всі негаразди.
Найстаршому Пономаренку, Миколі Даниловичу, вже під 90. Його оточує турботою й увагою велика родина – троє дітей, шестеро внуків та троє правнуків, найменшому з яких, Вані, лише рік і дев’ять місяців.
Рідні постійно відвідують ветерана і з особливим піднесенням відзначають День Перемоги.

Таїсія СОБОЛЬ

На знімку: Микола Данилович Пономаренко з сином Леонідом Миколайовичем та найменшим правнуком Ванею