Пошуково-дослідницька діяльність вихованців гуртків туристсько-крає­знавчого напрямку Будинку дитячої та юнацької творчості увінчалася вагомим результатом – туристичним путівником «Моя Смілянщина – краплинка України». Його упорядкували Алла Михайлова, завідувач туристсько-крає­знавчого відділу, і Тетяна Арчибасова, завідувач методичного відділу позашкільного закладу. Один із розділів – це легенди Смілянського краю.

За часів Київської Русі наша місцина була південним форпостом держави завдяки піднесеній над рівниною горі (тепер Юровій). Мужні воїни охороняли рідну Русь. Не пройти ворогові! До того ж гора омивалася водами Славути-Дніпра, грізного Борисфена! Княжий намісник Кульдюр заснував на горі фортецю-місто Кульдюрів. Приїздили сюди торговці і заможні люди, місто процвітало і розросталося.
Полюбляла сюди приїжджати грізна княгиня Ольга з перевіркою південних кордонів і задля відпочинку зі своїми дітьми. Любила княгиня усамітнитися на крутих схилах гори, вдивлялася пильно в далечінь, а діти бавилися на піщаному березі Дніпра. Та незчулася княгиня, як прийшло лихо. Забрала вода із собою улюбленого сина Юрія.
Страшно розгнівалася княгиня, і горю її не було меж. І вирішила вона помститися Дніпру – висушити його! Наказала своїм підданим побудувати греблю у селі Мошни, щоб ніколи води нурливої підступної річки не шуміли більше на цьому злощасному місці.
Шалений опір чинив Дніпро, але княгиня Ольга виграла цей двобій – Дніпро мусив знайти собі інше русло, яким і нині тече. Але кожної весни дніпровська вода прориває цю греблю, ніби хоче віднайти старе природне русло. А біля гори Дніпро перетворився на болото, яке згодом назвали Ірдинським, а гору люди почали називати на честь княжича.
Ця зміна вплинула і на наш Тясмин. Колись він впадав у Дніпро в районі Паланки, а тепер тече старовинним руслом Дніпра і впадає в нього біля Чигирина.