Тільки раз на рік кожна доросла людина може на деякий час повернутися у своє дитинство. Для цього необхідно завітати на вечір зустрічі випускників до рідної школи.

У школі №2 подорож країною дитинства розпочалася з фойє, де випускників зустрічали веселі скоморохи, всезнайки з циганського табору, які пророкували щасливу долю, фантастичне везіння, виповнення усіх мрій.

 Веселий шкільний дзвоник скликав цього разу на уроки життя команди випускників та одинадцятикласників. Тож хвилини мандрівки країною дитинства летіли непомітно. До речі, право давати дзвінок на кожен з незвичайних уроків отримували різні покоління випускників: на перший нас запросили найдоросліші випускники, а на останній – цьогорічні. Як з’ясувалося, можна забути дати історичного диктанту, фізичні формули та хімічні рівняння, але назавжди залишилися у пам’яті кількість шкільних сходинок між поверхами, улюблені вислови вчителів, вартість шкільного обіду.

Ми раді були бачити на вечері вчителів-ветеранів педагогічної праці, які вивчили не одне покоління школярів, і серед них Михайла Олександровича Тарнавського, який ще не пропустив жодного вечора зустрічі.

Учні демонстрували свої пісенні та танцювальні таланти. Показовий виступ у-шуїстів під керівництвом Олександра Козіна став гідною рухливою перервою для присутніх.

 Наша школа – родина. І за давньою традицією на початку лютого лунає тихого вечора над школою вічна пісня «Як здорово, що всі ми тут сьогодні зібралися», яка єднатиме минуле, сьогодення та майбутнє.

Прес-центр школи №2