Справжній чоловік той, хто став на захист своєї Батьківщини. У добровольчих батальйонах воюють дійсно справжні чоловіки, які особливо великий вклад зробили на початку війни. На них лежить велика моральна відповідальність. Ці хлопці йдуть не по мобілізації, а за покликом серця. Вони йдуть захищати свій дім, рідне місто, всіх нас. Якщо запитуєш: «Чому пішов добровольцем?» – від кожного чуєш відповідь: «А хто ж, як не я?» У добровольчих батальйонах найкраща дисципліна, найвищий бойовий дух, свідомість, патріотичний настрій.
Мене доля звела з трьома друзями-смілянами і львів’янином – це бойові побратими (знімок на 1-й стор.). Юрко закінчив школу №2, Черкаський інститут управління, юридичний факультет. Має молоду дружину і маленького синочка. Але не міг всидіти вдома, коли на рідну Україну падають «гради» ворога. Став командиром мінометної батареї. Трохи пізніше, в серпні, до Юрка приєднався Міша, який став мінометником, та Андрій – корегувальник вогню. Хлопці разом воювали під Слов’янськом, Дебальцевом, обороняли Піски та Станицю Луганську. Не раз смерть зазирала в очі, тому що були в найбільш гарячих точках. За мужність і відвагу мають нагороди: медаль «За жертовність і любов до України» від Патріаха Української православної церкви Філарета; від Національної гвардії – медаль «За оборону рідної держави», від Товариства ветеранів АТО – медаль «Захиснику Вітчизни» та нагрудний знак «За Україну, за її волю», а також отримали нагороду від Національної гвардії на річницю створення батальйону ім. генерала Кульчицького. Це воїни-герої, які, не ховаючись за спини інших, воюють не за гроші, не за славу і статус учасника АТО, а за краще життя. Вони герої на війні. А в мирному житті треба витримати всі реалії нашого сьогодення. Підтримка воїнів стала всенародною справою. А яку ж підтримку надає держава? Прийшли хлопці з війни, і дуже страшно, коли вони, наші захисники, їхатимуть на заробітки шукати кращої долі. У кожного своя доля, і повинна вона бути в рідній Україні. Досить олігархам і можновладцям грабувати народ. Кожен, хто займає керівну посаду, повинен думати, в першу чергу, про людей, які його обрали, розвивати економіку, давати нові робочі місця. А наші хлопці-воїни повинні знайти своє місце в мирному житті. Горджусь тим, що на нашій Смілянщині є справжні чоловіки, такі як Юрко, Міша, Андрій. Миру вам, хлопці, і довгого та щасливого віку у вільній Україні! Людмила ГУРІНЕНКО, член виконавчого комітету ГО «Територія гідності»