Хочу познайомити вас із людиною, яка про наш всесвiтньо вiдомий український «Щедрик» знає якщо не все, то майже все, а мiсто Cмiлу називає одним з найкращих періодів свого життя. Тіна Пересунько – випускниця смілянської гімназії, наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, засновниця Інституту Леонтовича. Науковиця є авторкою дослідження історії світової прем’єри «Щедрика», світового турне хорової капели диригента Олександра Кошиця 1919–1924 років, історії культурної дипломатії України.

Упродовж 2021 року Тіна Пересунько перебувала із дослідницьким візитом у Нью-Йорку як стипендіатка Програми імені Фулбрайта, вивчала історію американських гастролей хору Олександра Кошиця та невідомі сторінки американської біографії «Щедрика». Тiна розповiла про те, що cто рокiв тому Україна мала свою незалежнiсть, свого президента, свого головнокомандувача Симона Петлюру, який був дуже небайдужий до українського мистецтва, знався на українськiй культурi, захоплювався українським спiвом.

Так ось, щоб cто рокiв тому протидiяти брехнi російської пропаганди, яка столiттями заявляє на весь свiт, що українського народу не icнує, що Україна – це фейкова держава, Симон Петлюра надiслав на захiд хор Олександра Кошиця. Саме так «Щедрик» потрапив за кордон. Цією пiснею, яку викликали на біс під час гастролей капели, українцi в той час вiдкривали заходу своє icнування i своє право на державну незалежнiсть. Але захiдний свiт тодi був більш байдужий, нiж сьогоднi, був значно бiльш проросiйським, нiж сьогоднi, i тодi анi Америка, анi провiднi захiднi країни Європи не визнали української незалежностi, а тим бiльше допомоги ми не отримали. Тому так «Щедрик» до Америки потрапив, хор залишився на еміграції, тому що Україна опинилася пiд окупацiєю i тут було застрелено росiйським чекicтом композитора Миколу Леонтовича, автора широковідомої хорової обробки «Щедрика».

Уся ця велика важлива сторiнка нашої iсторiї, нашої музичної дипломатії стала об’єктом дослідження Тiни Пересунько i була представлена на виставцi «Я співаю, отже, існую» у столичному музеї Миколи Лисенка. Тiна Пересунько презентувала унікальні знахідки свого дослідження та цінні раритети, привезені із США: платівку із нью-йоркським записом «Щедрика», світлини та поштові листівки з американського турне хору, унікальні документи з українських та зарубіжних архівних і бібліотечних інституцій, що глибше розкривають історію музичної дипломатії УНР та невідомі сторінки американської біографії «Щедрика».

Передicторiя знайомства

Смiла. 2014 рік. На одній із масштабних для Сміли акцій помітила дівчину, яку не бачила раніше, активну, енергійну, яка вирізнялася з-поміж інших. Запитала в активістів, хто вона, і дізналася, що це донька добре відомого у Смілі громадського активіста, керівника культурно-просвітницького центру «Світанкова зоря» Віктора Пересунька – Тіна. Вона була активною учасницею смілянського Майдану, першого у центрі Сміли вертепу та багатьох заходів, репортажі з яких знімала телестудія «Тясмин».

А ще незабутня свiтлина, де Тiна з крилами ангела стоїть перед силовиками на Майданi у Києвi.

Нагода познайомитися ближче трапилася у Києві на виставці «Я співаю, отже, існую» у столичному музеї Миколи Лисенка. Поїхала туди послухати кураторську екскурсію та записати ексклюзивне інтерв’ю саме для Сміли та смілян.

«Сміла в моєму серці»

– Без перебільшення скажу, що Сміла – це один з найкращих періодів мого життя, – розповідає Тіна. – Я народилася в Києвi, а в Смілi навчалася в старших класах гімназії ім. В.Т. Сенатора. Це були прекрасні роки, прекрасні знайомства з моїми однокласниками, прекрасний вчительський склад. Ніна Максимівна Шерстюк, класний керівник. Моя найулюбленіша вчителька історії Ніна Олександрівна Семеновська. Її уроки ще тоді посіяли в мені інтерес до вивчення історії України. Особливо вразило та захопило шанобливе ставлення Ніни Олександрівни до нас, учнів. Досі розповідаю і в Україні, і навіть за кордоном про те, як Ніна Олександрівна зверталася до нас, старшокласників, на «ви»! І як це впливало на відчуття нами, тоді ще підлітками, власної гідності і зрілості, самоповаги і поваги до інших. Саме такі важливі деталі давали мені відчуття навчання у правдивій українській гімназії. Якби ж у всіх українських школах панували такі стандарти. Тому передаю великі вітання моїм вчителям, гімназії і Смілі, яка в моєму серці. Я вважаю себе черкащанкою більш ніж наполовину точно, тому що моє дитинство також пройшло під Смілою, в селі Яровому, куди щороку їздила до бабуні. Тому Черкащина – це теж моє серце.

«Кожен черкащанин повинен знати про Олександра Кошиця і заспівати «Щедрика»

– Дуже хочеться наголосити, що Олександр Кошиць – наш земляк з Черкащини, народився в селі Ромашки, тривалий час жив у селі Тарасівка, що неподалiк Канева. Уся Черкаська земля має пишатися тим, що на нашій землі народився один з найвидатніших, якщо не сказати найвидатніший, диригент Олександр Кошиць. Ми його сьогодні називаємо хрещеним батьком «Щедрика», бо цей твір Миколи Леонтовича він представив світові. Кошиць захоплювався якраз піснями села Тарасівки, писав аранжування цих народних пісень, тарасівських, тобто Черкащини. Тому маємо пишатися такими нашими земляками, відроджувати про них пам’ять. Вважаю, що кожен черкащанин повинен знати про Олександра Кошиця і заспівати «Щедрика». «Щедрик», звичайно, співала»

На запитання, чи співала «Щедрик», Тiна вiдповiла:
– Ходила до музичної школи, грала на бандурі. Між іншим, ця музична школа, у якiй пройшли мої найкращі дитячі роки, розташована на Солом’янці, якраз біля Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, де зберігається архів хору Олександра Кошиця, переклади «Щедрика» на різні європейські мови. «Щедрик», звичайно, співала, щоразу на зимові свята. Щоправда, здебільшого, як і всі українці, мало що знала про історію цієї пісні. А починаючи з 2016 року, в архіві, що якраз напроти музичної школи, дiзналася про унікальну історичну спадщину, про те, що «Щедрик» пов’язаний з боротьбою України за незалежність. Тому останні п’ять років намагаюся всю цю історію популяризувати.

Відкриваємо невідому історію однієї з найвідоміших пісень

Тiна Пересунько видала кiлька книг, зокрема «Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія капели Олександра Кошиця (1919-1924)». Про вихід у світ цього видання писала газета «Сміла» 26 лютого 2020 року.

Окрiм усього, Тiна є спiвсценаристкою документального фільму «Щедрик» проти «русского міра», який презентує історію світового турне хорової капели диригента Олександра Кошиця. Фільм є у вільному доступi в інтернеті. Створено багато проєктів – ролики, виставки, лекції, промокампанія концерту у Карнегі-Холі в Нью-Йорку.

Завдяки Тінi, відкриваємо для себе досі не відому історію однієї з найвідоміших у світі пісень, дізнаємося про те, що «Щедрик» не просто символ Різдва. Він був хітом української дипломатії в Європі i бiльше того – інструментом української боротьби за незалежність від росії. Тіна Пересунько вперше дослідила історію інтернаціоналізації «Щедрика», показує, як події iсторічної давнини відгукуються донинi.

Дати

Кураторську екскурсiю на виставцi «Я співаю, отже, існую» Тiна завершує спогадами:

– 25 лютого 2022 року. Що для мене особисто сталося в цей день? Перший обстріл житлового кварталу Києва – уламок російської ракети влучає в будинок по вулиці Олександра Кошиця, 7а. Для багатьох це якесь прізвище, якась вулиця, для мене це був великий символ – пройшло сто років, і росія знову цілить в символи України. Україна зараз, як і сто років тому, бореться за незалежність. Утім сьогодні весь демократичний світ підтримує Україну. Ми віримо, що Україна переможе. А українська пісня і український «Щедрик» щороку на Різдво лунатиме як символ української Перемоги.

2020 рік. 25 лютого. Тіна передала мені свою книжку з автографом.Це був день народження Лесі Українки. Саме в той час я шукала дотичність видатної поетеси до Сміли, а подарована книга надихнула ще ретельніше зануритися у дослідження, які принесли успішний результат у вигляді збірки «Леся Українка і Сміла». До речі, ідею її дизайну підказала мені теж книга Тіни. Верстку та дизайн виконав її колега В’ячеслав Горшков. Тепер з ними знайома.

«Щедрик» з Тіною Пересунько у Смілі

У 2020 році у Смілі ми, журналісти КП «Медіацентр», телестудії «Тясмин» та газети «Сміла», у співавторстві з активістами громадської організації «Територія Гідності» реалізовували проєкт «Сміла Incognita». Планували того року запросити взяти участь у ньому Тіну Пересунько. Навіть попередньо домовилися, але завадила ковідна пандемія, відтермінували.

Проте все ж плекаємо надію таки побачити у Смілі Тіну Пересунько із «Світовим тріумфом «Щедрика». Тіна говорить, що у Смілу приїхати готова:

– У нас є мандрівна виставка на цю тему, і я сподіваюся, що в майбутньому вдасться організувати її представлення гімназії, у Смілі. Для мене це буде дуже велика приємність.

Підготувала Юлiя ХАРЧЕНКО
Газета «Сміла» №7 (1364) 15 лютого 2023