Нещодавно у Малому Старосіллі відзначили 360-річний ювілей села. Зазвичай, це досить поважний вік для будь-якого населеного пункту. Вчені називають такі осади історичними (їм обов’язково повинно бути за 300 років!), розповідає почесний краєзнавець України, смілянин Володимир НІКІФОРОВ.

Зрештою, серед черкаських краєзнавців побутує думка, що, мовляв, Мале Старосілля залюднили втікачі з Великого Старосілля?! Така собі слобода та й годі! Насправді у Малого Старосілля був засновник. Ім’я його Герасим Івашківський, родом з Полтавщини, настоятель, отець-ігумен Ірдинівського монастиря.

Власне згаданий вище документ називають Універсалом. І писаний він у гетьманській столиці Чигирині «рукою властною» Богдана Хмельницького, року Божого 1656, місяця вересня, 20 дня. У XXI столітті ця дата припадає саме на 30 вересня!

Головне, що цей документ мав доволі промовисту назву «Про відновлення Ірдинівського монастиря та затвердження за ним різних угідь». До вашої уваги пропонуємо уривок з Універсалу, писаного мовою оригіналу, традиційним для того часу «білоруським письмом». До речі, усі Богданові універсали написані саме отим «письмом», за виключенням охоронних (приватних) універсалів. З тексту документа вилучено лише старовинну букву «ять» та замінено її іншими літерами для розуміння тексту сучасниками.

«Придаемъ тежъ до того месца футори Староселья баклейские съ будищами задля помоги, также и кгрунта задля уживанія братіямъ, тамся знаходячимъ у Баклейских хуторах, почавши лесом отъ будищъ поза громовою до греблі медяниковой, по другой стороне греблі – поля и леса и к староселіи».

Хутори Старосілля Балаклеївські з будищами – таку назву мало Мале Старосілля ще у середині XVII століття.

Великий гетьман (Зиновій-Богдан Михайлович), посилаючись на авторитет «ігумена, того местца» та взявши відомості від нього зрештою й дозволив чернечій та пасічній братії залюднити Балаклеївські хутори.

«Балаклеївські», тому що починалися за Балаклеївською цариною, а «старосілії» – це залишки отого древнього городища на високому крутому пагорбі, розкопаному графом-археологом Олексієм Олександровичем Бобринським ще у 80-х роках позаминулого століття і датований ним часами Київської Русі, вірніше XII століттям.

«Малим» Старосілля стало влітку 1775 р. завдяки старанням польських королівських люстраторів-комісарів (уповноважені-ревізори у XVIII ст. у Речі Посполитій). Вони, аби відрізнити городищанські Старосілля від Балаклеївських, записали у польській редакції: «Starosile Male».

Газета “СМІЛА”