Привозити гуманітарну допомогу військовослужбовцям на Сході України нині для смілянського «Правого сектору» один з основних напрямків діяльності. Другий місяць поспіль організація збирає продукти, одяг, взуття та самостійно відвозить у саме пекло. Про те, як зараз живеться солдатам у гущі бойових дій розповів на прес-конференції для місцевих ЗМІ керівник Правого Сектору Смілянщини Євген Саража.

– Взагалі, за всі шість разів, скільки ми туди їздили, а були скрізь на передовій,  ще такого не бачив. Там будинки стоять наче в 1941 році, скрізь обгорілі уламки, будівлі, спалені та розстріляні машини, екскаватори, трактори. Видовище жахливе.  Нас супроводжував БТР, але на певному відрізку шляху залишив нас, хлопці пояснили не поїдуть далі – надто небезпечно. Тож вглиб міста рушили самі, бо знали там нас чекають солдати і розраховують на нашу допомогу. Ми відвозили все – від шкарпеток та білизни до форми та берців, від продуктів до плівок, щоб закривати БТРи, намети, спальні мішки, словом, усе, що тільки було можна. Спочатку возили допомогу окремому підрозділу, тепер розподіляємось так, щоб вистачило усім частинам. Ми не ділимо солдат на смілянських, черкаських чи інших, вони усі – наші герої, захисники, українці. За два місяці, відтоді як їздимо, я не бачу покращення ніякого. Але відчувається, що армія наша набирається професіоналізму і готова воювати проти російських військ, дух наших солдатів міцніє, та, дуже прикро, що гине так багато молодих бійців. У нас є справді міцних дух, в Росії такого немає, бо ми воюємо за свою країну на своїй території.

Можу сказати, що настрої у населення та військових з тих областей кардинально змінюються. Нас підтримують, зустрічають, в магазинах без зайвих питань продають усе, що просимо. Люди починають розуміти, що ми воюємо за свою державу, захищаємо свою територію. Навіть ті, хто раніше здивовано запитували «нащо ви це робите, зараз підтримують нас, проводжають, коли ми відправляємось в черговий виїзд. Раніше ми їздили раз на тиждень, тепер – два рази. Так,  завдяки небайдужим смілянам та, зокрема, підприємцям, гуманітарну допомогу вдається збирати досить швидко. Хочу подякувати кожному, хто приходить до нас, робить свій вклад в гуманітарну підтримку нашим солдатам, закуповують необхідні матеріали, одяг, засоби гігієни тощо. Це і бабусі та дідусі, і молодь. Хотів би відзначити та подякувати і підприємцям, які відгукнулися на наше прохання про допомогу, це С.А. Білостоцький, В.Н. Онищенко, В.Ф. Крук, Л.В. Савченко, І.М. Бугайова, Л.М. Бевз та Р.В. Бевз, В.Г. Тимченко, М.В. Рибак, М.В. Лементар, В.В. Онищенко, П.М. Виговський, вдячні колективу магазину «Карат», магазину «Буд. матеріали» та окремо А.А. Дегтяр. Долучились до збору допомоги  школа мистецтв та школа №3-колегіум. Люди мають знати, кому небайдужа наша армія, наші захисники. Щоб впевнитися, що допомога дійсно дійшла до солдатів, ми усе привезене роздаємо кожному в руки. Там, на фронті, зараз перебуває і батько одного з членів Правого сектору, який готує провіант солдатам.

В один з виїздів разом з гуманітарною допомогою передали  солдатам дитячі листівки зі словами підтримки. Хлопці читали все це і практично плакали.

Щоразу, як повертаємось звідти в Смілу, частіше за все вночі та надивившись жахіть війни, кажу собі що все, це востаннє, але вже наступного ранку розумію, що ми готові їхати і поїдемо знову з допомогою туди в пекло, де на нас чекають солдати, яким ми потрібні як ніколи.