Із нами в домі Саша жив,

Він людям лиш добро робив.

Пішов нас захищати,

Бо так навчила мати.

І батько сина щиро вчив,

Що честь потрібно мати:

Країну рідну від біди

Всім треба захищати.

Сестричку рідну захищав

І всіх людей Вкраїни.

Та Бог його до себе взяв,

Бо він йому потрібен.

Яких людей ми всі втрачаєм!

Їх любим щиро, поважаєм.

Заміни бути їм не може!

Лиш душі їх помилуй, Боже!

Ми вдячні всім цим побратимам

Синам, батькам та їх родинам,

Що мужньо землю захищали

Та ангелами в небі стали.

А ті, хто винні в цьому – знайте:

На щастя більше не чекайте,

Прийде розплата і до вас.

Все попереду, ждіть свій час!

Ще б жити треба цій Людині

У вільній нашій Україні.

Але на старості один

Ламає щастя всіх родин.

Як можна всіх людей вбивати?!

Тебе ж теж народила мати!

Твоїх дітей ніхто не б’є…

Чому ж ти на землі ще є?!

Річниця смерті – це не свято,

А горя в серці так багато,

Що хватить рідним на роки…

Про сина пам’ять на віки!..

                    Вдячні сміляни