В Україні йде війна, це величезні грошові навантаження на бюджет країни, а якщо уявити, що агресор є вашим благодійником і забезпечує нашу країну енергоносіями, то розумієш: наші справи кепські.
Президент України Петро Порошенко наполегливо звертався до голів ОДА, РДА, інших керманичів про запровадження економії спожитого газу.
Звісно, тоді, працюючи головою райдержадміністрації, шукав можливості економії, але одна справа – вимагати та контролювати без жодного механізму допомоги і зовсім інша – виконувати без ніякої підтримки та допомоги.
Вивчаючи альтернативні джерела теплопостачання, звернув увагу на роботу деяких енергоємних приватних підприємств, які використовують опалювальні агрегати, вироблені «кулібіними» на Смілянщині.
Результат роботи робочої групи був суцільним позитивом. І тут виникло безліч «але» – відсутній кваліфікований виробник, відсутній сертифікат, самі ж котли існували виключно в одиничних екземплярах.
На нараді начальнику відділу ЖКГ Смілянської райдержадміністрації Володимиру Савчуку, який виконував обов’язки першого заступника, було поставлено завдання віднайти у районі відповідне підприємство і знайти замовника, який «у темну» замовив котел. Через 10 днів результат був відмінний: підприємство таке в Смілянському районі є – це ВСП «Факел». Має всі дозволи та ліцензії на виконання зварювальних робіт і навіть має сертифіковану лабораторію на гідравлічні випробування. Також знайшовся перший замовник на котел НААН – віце-президент Бащенко М.І., побачивши котел у дії, зробив замовлення. Робота закипіла: за місяць котел конструкції Олександра «винахідника» був виготовлений.
Підприємство сплатило вартість котла, та забирати відмовляється без сертифіката відповідності, саме їхнього котла. ВКП «Факел», як виробник, почало кропітку роботу із сертифікації даної моделі котла.
Виготовлено технічну документацію, котел відправлено до Києва в інститут теплофізики, де визначають потужність таких агрегатів, і тут почалися усілякі невідповідності до ГОСТу. То група безпеки не такої моделі, то клас термоізоляції не стандартний, то взагалі котел важкий. Почалися довгі тижні узгоджень і доробок. І ось нарешті ми в черзі до стенду на випробування – і знов затримки, водогін вийшов з ладу, поки полагодили – скінчився строк повірки приладів, терпець уривався, три місяці – і все ніяк. Нарешті 20 березня 2015 року котел випробували з результатом невідповідності заданими параметрами і взагалі, що котел не піроліз ний, а твердотопливний звичайної дії. Цей вирок був шокуючим для винахідника та підприємства-виробника, втрачено час і купу чужих грошей.
21 березня збирається коротка нарада: «питання, чому котел не запустився». Зв’язуємося з інститутом та просимо повторити випробування – відповідь: «котел не може працювати на листі, дровах, тирсі, опилках, щепі, ви визначайтеся з видом палива».
Переконую, що котел дійсно працює на всьому, де є древесний газ, прошу: «дозвольте пройти повторне випробування», дозволили, але за повторну оплату використання стенду.
Умовляю Олександра разом з Мирославом особисто бути присутніми при випробуванні. Готуємо тирсу, дрова; керівник Смілянського державного лісового господарства Юрій Сегеда готував щепу з гілля, бо саме цей вид палива закладено в основу майбутньої експлуатації котла.
6 квітня дзвінок з інституту: «завтра ваша черга випробувань на стенді». Ранком біля потяга з великою кочергою хлопці сіли у вагон до Києва. Фахівці лабораторії зустріли смілян дружньо: «розпалюйте свого ваговика поскоріше та звільняйте стенд».
Так, як прописано в умовах експлуатації – пункт за пунктом, розпалили котел, за 20 хвилин котел вийшов на піролізне горіння, що вкрай здивувало працівників лабораторії. Адже в котлі дощечки, тирса, з десяток цурок сосни, щепа.
Випробування почалися: до котла йде холодна вода, а вихід контролюють прилади, скільки котел зігріє проточної води за одиницю часу на потужність 40 квт, що було задано в технічних умовах на випробування.
Щоб швидше нас спровадити, фахівці увімкнули повну потужність на постачання повітря, котел загудів, як літак, і почав видавати очікувані параметри.
Науковці з лабораторії скупчилися біля приладів, котел різко зупиняли і давали максимальну потужність, але процес горіння газу виникав миттєво і згасав також миттєво, як і відновлювався. Фахівці телефонували колегам, і в лабораторію заходили інші фахівці, радилися, сумнівалися, дивувалися. За 1 годину 20 хвилин котел забезпечив задану потужність в 40 квт. і відімкнувся.  Керівник лабораторії запропонував максимально завантажити котел, щоб визначити найбільшу потужність агрегату. Параметри випробувань перевели на 80 квт. Агрегат загудів з новою силою, фахівці мовчки спостерігали за приладами. Керуючий вимірюванням зацікавився: «А як ви збільшуєте потужність котла?» Відповідь його шокувала: «Просто збільшуємо форсунку». – «Виходить, що одна і та ж модель може працювати на 20-40-60 кіловат?» – «Так», – відповів Олександр.
За дві години  на стенді котел видав потужність у 67 квт., що на 55 відсотків більша за заплановану, котел загасили, а в бункері так і лишилися не згорілими щепа та тирса, адже котел завантажується один раз на 24 години.

Отже, тепер Смілянщина має власного виробника піролізних твердопаливних котлів тривалого горіння. Дитячі садки, школи, ФАПи, адміністративні будівлі, приватний сектор можуть сміливо замовити потужний котел у ВКП «Факел». Початок виробництва даного агрегата забезпечить робочими місцями жителів району.
Варто відзначити що Смілянське державне лісове господарство вже придбало обладнання для виготовлення щепи з відходів деревини, що в майбутньому дасть змогу мати власного постачальника паливної сировини в районі.
Завдяки НААН і її віце-президенту Михайлу Бащенку, винахід було підтримано та втілено в життя. Різні фахівці оглядали новий прилад, але справжні знання та відчуття правильного шляху виявили саме науковці НААН, тож аграрії знов попереду.
ВКП «Факел» приймає замовлення на виготовлення котлів в діапазоні від 20 до 100 квт з монтажними та налагоджувальними роботами.

Сергій ТИМОФІЄВ,
голова дорадчої сільсько-господарської служби
Черкаської області