Нещодавно в БК  ім. Т. Г.Шевченка  відзначила свій ювілей чудова, прекрасна жінка, добра мама, чуйна бабуся Мельниченко Валентина Іванівна. І  хоча про вік  дами   говорити  не слід, але це зовсім не той випадок, коли треба  приховувати і соромитися. Чудовій,  прекрасній Валентині Іванівні  виповнилося знову двадцять  п’ять…. Тричі!

14 лютого 1941 року  в сім’ї залізничників в пологовому відділенні залізничної лікарні станції ім. Т. Г. Шевченка на Божий світ з’явилась маленька чорнява дівчинка. І дали їй ім’я в честь великомученика Валентина.                 В 1941 році сталася страшна подія для всього людства – раптово  почалась Велика Вітчизняна війна. Молоду сім’ю з 4-х місячною дитиною переводять жити на станцію Цвіткове. Всі роки війни батько пропрацював в організаціях    Шевченківського    відділу  залізничних перевезень , а маму з маленькою Валентиною евакуювали до родичів в село Ротмистрівку,  де і проживали до самого визволення міста Сміли від німецько-фашистських загарбників. В скрутному, бідному післявоєнному 1945 році сім’я самотужки почала будувати власний будинок  по вулиці Радищева .
В 1948 році Валя пішла до першого класу тодішньої школи № 22, а на сьогодні це ЗОШ № 10. Закінчивши школу в 1959 році, була спроба поступити в Київський університет ім. Т.Г.Шевченка на факультет журналістики,  ще  будучи ученицею вона  була кореспондентом  газети «Червоний стяг» . Та доля вирішила  по –іншому…
Закінчивши на відмінно Уманське торгівельне училище, працювала продавцем в смілянському Змішторзі,  а потім в Відділі робітничого постачання ст. Шевченка. В той же час закінчила Донецький інститут радянської торгівлі. За весь свій трудовий,  40- річний стаж Валентині  Іванівні довелось працювати в різних організаціях   та промислових підприємствах м. Сміли   і  м. Одеси. Була на посадах від продавця, економіста, товарознавця до зам директора фабрики по комерційним питанням. Три  роки пропрацювала за кордоном, в  Німеччині –  воєнторзі товарознавцем та зам начальника  воєнторгу.
Все своє життя Валентина  Іванівна  приймала  активну участь   в громадському житті  підприємств та  організацій,  де працювала. Була секретарем комсомольської та партійної організації ,членом бюро Жовтневого райкому партії м. Одеси.  Проявила себе дисциплінованою, досвідченою,  компетентною, чуйною людиною, гарним організатором.

Непомітно пролетіли молоді роки    і в свій 75- річний ювілей Валентина  Іванівна  говорить, що роки це ще не все,  головне щоб було здоров ‘я і нестаріюча душа. Валентина Іванівна і зараз є активним учасником та старостою    народного   аматорського хору ветеранів «Гвоздика»  БК ім..Т.Шевченка  , бере активну участь у громадському житті міста та в усіх заходах, які проводяться в   БК.   У святковому   колі був  присутній чоловік ювілярки  Василь Васильович,  який пропрацював на залізниці 37 років.  Валентина Іванівна прожила разом з Василем Васильовичем  45 років,  мають доньку Ларису і  два улюблених онуки Дмитра  і Владислава,  якими наша іменинниця пишається. А донька пішла по професійній  стежці матері і теж працює в торгівлі.
З     ювілеєм    вітали нашу  іменинницю    друзі по пісні – це народний аматорський  хор ветеранів «Гвоздика» . Багато  теплих слів  було сказано на адресу  нашої старости хору – Валентини Іванівни. Звучали  віршовані  рядки та пісенні подарунки хору та солістів.

Вітаємо Валентину  Іванівну  ще раз з ювілеєм!

Хай сміється доля, мов калина в лузі,
В колі щирих, вірних і хороших друзів!
Зичимо  Вам  щастя, радості, тепла,
Успіхів, здоров’я, злагоди й добра!

Творчі  працівники  БК ім. Т. Шевченка           Осадча Т.В.   Мороз Н.П.