«Мало»

Так мало слів, які зігріють душу.
Так мало тих, з ким зараз я дружу.
Одним і тим же шляхом йти я мушу,
Обачно оминаючи межу.

Так мало фраз шептали її губи.
Так мало коливань і почуттів.
Романтик милий за добу став грубим,
Хоча, навряд чи він цього хотів.

Так мало мрій, які більш-менш досяжні,
Але й до них дві сотні перепон.
Вину одразу визнають присяжні,
Якщо любов поставити на кон.

Так рідко котяться від щастя сльози,
Так часто рідні враз стають чужі.
Так мало і поезії, і прози,
Яка б хоч щось залишила в душі.

Сергій Завалко