Сьогодні наша українська армія потребує не скільки матеріальної, як моральної підтримки. І ми не маємо задаватися питанням «За що воюєм?», адже і так зрозуміло – за єдину, соборну Україну, за волю і незалежність українського народу. Тому кожен солдат і офіцер повинен відчувати підтримку і турботу, розуміння кожного українця, який знаходиться в тилу, під їхнім захистом.

Мабуть, особливо все це розуміють ті люди, у яких у сім’ї з’явилися військові. Коли до лав армії мобілізували мого чоловіка старшого лейтенанта Р.К. Таібова, я зрозуміла, яку важливу місію виконують волонтери зі Смілянської самооборони «Січ» – прості працьовиті чоловіки, які готові були у 2014 році стати в будь-яку хвилину на захист рідної Сміли і першими зрозуміли, як важливо, що війна не прийшла у наш дім. І що ми можемо спати спокійно, не здригаючись від мінометних обстрілів та ударів ворожих «Градів». Адже все це можливо лише завдяки мужнім солдатам і офіцерам, які тримають оборону на сході країни, а підтримують бойовий дух армійців наші волонтери Олександр Парахневич, Михайло Семагін, Олег Беценко, Жегож Миколайчук, Євгеній Жогалев. Ці люди зв’язують нас воєдино, несуть місію добра і миру, не дають забувати ні дітям, ні дорослим, що всі ми в одному човні, і ніхто не прийде захищати за нас нашу землю.

Нещодавно я побувала на пам’ятній зустрічі з волонтерами та бійцями української армії у школі №6, де 10 років працювала директором. На зустріч з учнями прийшли відомі організатори волонтерського руху Смілянської самооборони «Січ», які постійно здійснюють поїздки на передову лінію фронту: О. Парахневич, М. Семагін та координатор руху Жегож Миколайчук. Разом з волонтерами до школи завітали бійці української армії, які з перших днів війни добровольцями пішли захищати рідну Україну: представник полку «Азов» Микола Липовий та Андрій Ковалевський з батальйону ім. генерала Кульчицького, нещодавно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Розповіді очевидців  воєнних буднів вразили і дітей, і дорослих. А головне, що всі учасники зустрічі зрозуміли, що їх благородна справа потрібна солдатам на фронті для підтримки їх бойового духу. Тому учнівським самоврядуванням було прийняте рішення продовжити співпрацю з волонтерами Смілянської самооборони «Січ» та здійснювати і надалі шефську допомогу військовослужбовцям танкового батальйону «Звіробій».

Якщо таких благородних, безкорисливих людей, як смілянські волонтери, стане більше, то українці будуть непереможні. І нас поважатимуть не лише в Європі, а й у всьому світі.

Алла ТАНЦЮРА