У квітучих вишнях причаїлася садиба ветерана Другої світової війни, 90-річної Софії Іванівни Грошевої. Красиво тут, затишно, світло. Оселя ніби добром та любов’ю овіяна, бо господиня – щира жінка, котра і до чужих, як до своїх близьких ставиться. Просто любить людей, поважає, бо переконана, що у кожного є щось позитивне.

Бабуся Соня, так хочеться її лагідно назвати, прожила довге, непросте життя, сповнене радощів та втрат. Чого тільки варта страшна війна, на якій молодій дівчині довелося розміновувати міста і села. На її очах скільки побратимів загинуло, що й не порахувати! Чимало нагород та заслужених відзнак має Софія Грошева, однак каже, що головне у житті – бути ЛЮДИНОЮ…
Після війни працювала на паровозо-ремонтному заводі, потім у відділі робітничого забезпечення. Брала участь у художній самодіяльності, співала, грала майже на всіх музичних інструментах. До речі, для нас бабуся Соня того дня теж зіграла на… бубні!
Попри всі життєві незгоди та прикрощі, вона не втратила віри у краще, її велике серце продовжує любити і зігрівати рідних своїм теплом… Зігрівається її серце любов’ю сина, двох онуків та двох правнуків.
Непередодні святкових травневих днів до Софії Іванівни завітав її онук – голова районної ради Володимир Грошев, аби привітати бабусю із травневими святами. Жінка завжди рада гостям, каже, що саме від спілкування бере життєву силу та енергію.
Тетяна СЛІПЧЕНКО