Прочитав у газеті “СМІЛА” статтю В. Давиденка  «Земля – наша годувальниця і потребує чутливого ставлення» і хочу висловити свою думку.

        Я фермер з 18-річним стажем. Держава дала мені в оренду землю на 49 років, починав «з нуля», як кажуть у народі. Перші три роки не мав ні трактора, ні борони. Доводилось дуже тяжко, але вірив, що прийде час, коли керівництво держави повернеться обличчям до нас, фермерів. Будуть виділяти кредити на придбання техніки, посівного матеріалу та інше, так, як у Європі. Багато років жили фермери великою надією на кращі часи. А час ішов, у фермерів трейдери скуповували зерно за безцінь. Хоча всі попередні президенти говорили, що трейдери більше не будуть скуповувати зерно, а фермер зможе сам напряму продавати державі.

        І нарешті прийшла нова влада, велика наша надія. Із гаслом, що всі важливі питання будуть обговорюватися з народом. От по-перше, як на мою думку, перед тим, як ухвалювати, закон про ринок землі і треба було обговорити. По-друге, треба провести інвентаризацію всієї землі і розпаювати, вручити державні акти кожному громадянину нашої держави, незалежно де він мешкає – чи в селі, чи в місті. Державні акти виготовити за державні кошти.

           Перші претенденти на придбання землі – це фермери, решту землі у власників повинна скупити держава в державний банк. Держава повинна продавати землю приватним особам, які живуть у селах не один рік. Уряд повинен розробити таку схему, наприклад, ти фермер – землі не більше 500 га, будь добрий, утримуй молочнотоварну ферму, свиноферму. В селі появляться робочі місця, село відродиться. Державі треба тримати курс на малого і середнього фермера, як у всій Європі. А ми, фермери України, в змозі будемо нагодувати наш народ якісними продуктами харчування, а залишок продавати за кордон, наповнювати наш державний бюджет.

Анатолій БОГУШЕВСЬКИЙ, голова фермерського господарства «Надія»

газета “СМІЛА” від 20 листопада