Днями у Смілянському лісгоспі відбулася важлива подія: на території Будянського лісництва відкрили історичну вагову, яка за твердженнями архівних документів знаходилася саме у цій місцевості століття тому. Виявляється, раніше деревину при відпуску споживачам – важили, передає пресцентр Смілянського лісгоспу.

Відвідав відреставровану вагову начальник Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Дзюбенко.

«Лісівники Черкащини працюють в напрямку розвитку лісового туризму. В області є багато унікальних природних та історичних об’єктів, пам’яток, які лісівники відшуковують та беруть під свою опіку. Так, приміром, за останні три роки відновили 36 лісових джерел та криничок, минулого року відкрили 10 еколого-просвітницьких стежок», – зазначив Олександр Дзюбенко.

Почалося все із того, що смілянські лісівники звернули увагу на те, як називають частину лісу у Малому Старосіллі місцеві: «Вагова», на «Ваговій», тож керівництво лісгоспу поставило собі за мету – дізнатися більше про історичний об’єкт, який функціонував у ХІХ столітті і за можливості відновити його.

Було вирішено залучити до пошуку знаного на теренах Смілянщини краєзнавця Сергія Тимофієва. Сергій Петрович занурився в архівні документи, віднайшов старі мапи, поспілкувався із місцевими жителями і встановив місцезнаходження старої вагової.

Аналог такої споруди є на хуторі Реп`яшино (Сунківське лісництво). Існування подібних майданчиків підтверджено і в Будянському лісництві, де саме й вирішили розмістити музейний експонат. За давніми схемами було відновлено конструкцію.

Для цього на підприємстві розробили програму з відродження історичної спадщини, пов’язаної з лісовим господарюванням. Вагова у Будянському лісництві – один з таких незвичайних об’єктів, який демонструє особливості реалізації деревини у XIX та першій половині XX століття.

А ще, як зазначає Юрій Юрійович, оригінальність кожного підрозділу ДП «Смілянський лісгосп» – це його візитна картка. Тому працівники підприємства намагаються зробити свої підрозділи несхожими на інші та віднайти свою власну «родзинку». Також важливо знати своє минуле, свою історію, яку створювало не одне покоління, бо на цих знаннях ґрунтується наше життя…

Довідково.

Як свідчать історичні джерела, деревина у ті часи була в ціні. Початок XIX століття ознаменувався великим сплеском розвитку машинобудування, що викликало високий попит на лісопродукцію. Власники приватних лісових угідь продавали свої лісові наділи «під зруб», що спричиняло нестачу палива для місцевих громад. Вартість лісоматеріалів різко зростала. Так, приміром, у 1896 році один фут кубічний деревини коштував 1,93 руб., при тому, що один пуд чавуна коштував 0,28 руб, а пуд сталі 0,36 руб. Значний попит на деревину започаткував новий, більш контрольований метод її реалізації – на вагу. Більшість селян заробляли дрова для опалення власних осель, працюючи в лісі восени та взимку, а навесні саджали нові ліси. А от жителі міст, установи, контори купували дрова саме на облаштованих вагових дворах. Чому саме важили? Бо доставка відбувалася волами, кіньми, тож суворо слідкували, щоб не було перевантаження на підводах та возах.