Нещодавно керівництво Смілянського лісгоспу вирішило відновити покинуту криницю на території лісгоспу, адже це одна із історичних пам’яток, а ще вона дуже вдало розташована обабіч нової лісової дороги.

Але як тільки почалися роботи, працівники знайшли багато цікавого, розповів краєзнавець Сергій Тимофієв.

Роботи розпочалися, криницю почистили і заглибили. Із ґрунтом дістали безліч непотребу, серед якого трапилися речі досить поважного віку: пляшки, гончарні оздоблення, фрагменти цегляної кладки, а далі звільнене джерело наповнилося водою.

Екскаватор розрівнював ґрунт і на поверхні з’являлися чисельні уламки цегли, брили запеченої глини з отворами від очерету, фрагменти обгорілих балок, частини вапняної підлоги з слідами збитої керамічної плитки. 

Серед безлічі уламків цегли і черепиці вдалося віднайти кілька фрагментів цеглини з штампом «ОРЛОВЕЦЬ» і черепицю із чітким написом «ВЄСТІНЬ ЛЄВАН З ОРЛОВЕЦЬ», фрагменти плитки із підлоги. А ще рештки облицювання опалювальних груб, частину фарфорової чашки з штампом виробника та багато керамічних решток великого посуду, а також уламки скляних пляшок різних форм.

Перша згадка про цегельний завод графа Потоцького в Орловці була у 1825р. Тут виробляли цеглу для будівництва цукрових заводів, а Вестінь Лєван– французький фахівець, якого Потоцький запросив обладнати керамічний завод.

Цегла випускалася механічним способом і була дуже високої кості, черепиця також мала відмінну якість, про що свідчать знайдені зразки. Рештки глиняного посуду сягають від 17-19ст., є зразки більш давнього часу.

У Смілянському лісгоспі до надбань історичної спадщини ставляться з великою повагою і місця, які мають натяк про історичні події минувшини, за можливістю, максимально залишаються неушкодженими. Час від часу такі місця отримують нове життя у вигляді інсталяцій минувшини ставши часткою туристичного продукту Черкащини і України.