76 років минуло з того часу, коли пролунав останній постріл за визволення нашого міста. Згадуючи події тих днів і років внутрішній поклик спонукає звернутися до тих людей, які, не шкодуючи власного життя, на фронтах страшної війни наближали День визволення нашого міста та всієї України.

Історію, що трапилася в ніч, з якої розпочалося визволення Малої Яблунівки від нацистів з покоління в покоління переповідаються в родині корінної жительки нашого селища Наталії Нікітенко.

У січні 1944 року стояли люті морози, в ніч 29 січня була така хурделиця, що не видно було сусідньої хати. І в цю ніч, майже опівночі, в одну з хат по вулиці Першотравневій хтось тихенько постукав у вікно.

Жінка тихенько підійшла до вікна, але нікого не побачила. Постояла, прислухаючись до якогось шуму біля дверей, і тихо спитала: «Хто там?». У відповідь почула: «Не бійся,
свої. Відчиняй».

Більше читайте у газеті «СМІЛА» від 29 січня.