«Пуповина зарита», – старі
Про подвір’я свої й димарі.
Які миє, купає Дніпро,
І де – мілко, й не пройде – паром.
…Життя вчить, що втрачається все.
І ми, змінам – пастки́, ми – живцем…
Що – народжуємо, що будуємо –
Має долю – не з нами, і струмами –
До мисливців, завзятих, бродяжок,
До грабіжників, в спадок, у тяжбу.
…От і воду в річках не прив’яжеш. –

11.09.21р.
Євгеній Юхниця,
з циклу «Вивільнення Дніпра й затоплені села»